Відкриття на поверхні пелагіалі невідомої в науці життєвої форми —
морського нейстону, якого, на загальну тоді думку, в морі не могло існувати, викликало жвавий інтерес у наукових колах і породило чимало питань,
які вимагали пояснень. Чи не найголовніше з них: у чому полягає біологічна
доцільність акумуляції організмів у цьому біотопі, з його вкрай несприятливими, як тоді вважалося, умовами життя? Пошук відповідей на ці та
інші запитання виявив багато нових фактів і спонукав до перегляду уявлень щодо структури морського середовища і його залежності від природних та антропічних факторів. Усі ці пошуки починалися і продовжуються
в Інституті морської біології НАН України і за своєю ідеологією є подальшим розвитком учення В.І. Вернадського про посилення біогеохімічних процесів на стиках природних середовищ — атмосфери, моря, суші та прісних вод.
The discovery on the surface of the pelagic zone of an unknown life form — the marine neuston, existence of which in the
sea was considered to be impossible, aroused interest among scientists and generated a number of questions, demanding
explanations. Perhaps chief among them was, what is the biological expedience of such a high concentration of organisms
in this biotope, with its extremely unfavorable, according to general opinion, living conditions? Search of answers to
these and other questions revealed many new data and stimulated the revision of some common convictions about the
structure of the marine environment and its dependence on natural and man-made factors. All these searches began and
are in development in the Institute of Marine Biology, National Academy of Sciences of Ukraine and its ideology is a
further development of the teaching of V.I. Vernadsky about the strengthening of biogeochemical processes at the
boundaries of the natural environments — atmosphere, sea, land and fresh water.
