Система декаметровых радиоинтерферометров УРАН (ч. IV). Моделирование структуры источников

Abstract

В статье описывается методика подбора моделей, используемая для интерпретации структуры источников в декаметровом диапазоне радиоволн. Изображение представлено как сумма эллиптических компонентов с гауссовым распределением яркости; их положение, интенсивность, наклон, размер и соотношение осей подбираются при моделировании. Для согласования моделей и экспериментальных данных использован критерий χ² .Приводятся основные расчетные соотношения, алгоритмы подбора моделей, способы группировки и отбора решений, методика расчета ошибок. Особенности подбора модели распределения яркости по модулям функций видности, измеренным с помощью системы интерферометров УРАН, показаны на примере радиогалактики 3С338.

У роботі описано методику підбору моделей, яка використовується для інтерпретації структури радіоджерел у декаметровому діапазоні хвиль. Зображення представлено як сума еліптичних компонентів з гаусовим розподілом яскравості; їх положення, інтенсивність, нахил, розмір та співвідношення осей підбираються при моделюванні. Для узгодження моделі та експериментальних даних застосовується критерій χ². Наводяться основні розрахункові співвідношення, алгоритми підбору моделей, способи групування та відбору рішень, методика розрахунку помилок. Особливості підбору моделі розподілу яскравості по модулях функції видності, що були виміряні за допомогою системи інтерферометрів УРАН, показані на прикладі радіогалактики 3С338.

The model fitting method used for interpretation of source structure at the decameter wavelengths is described. The source image is presented as a number of elliptical components with Gaussian brightness distribution; their position, intensity, position angle, magnitude and axis ratio are adjusted in the course of model fitting. The χ² -criterium is used as a test of model consistency with observational data. The main computational relations, model fitting algorithms, means of grouping and selection of results, and the method of error calculation are presented. Peculiarities of the brightness distribution model fitting with the URAN-measured visibility function moduli are shown as an example for the radio galaxy 3C 338.