При изучении двумерных электронных систем использован широкий набор экспериментальных приемов, каждый из которых в отдельности достаточно прост и, в принципе, давно известен. Тем не менее большая часть этих приемов не вошла в повседневную практику исследований, частично, из-за значительной трудоемкости при их использовании, частично, из-за того, что обсуждаемые методы не получили должной популярности. Цель статьи состоит в том, чтобы дать краткий обзор этих потенциально полезных приемов и обозначить области их применения.
При вивченні двовимірних електронних систем було використано широкий набір експериментальних приймань, кожне з яких окремо досить простий і, у принципі, давно відомий. Проте більша частина цих приймань не увійшла в повсякденну практику досліджень, частково, через значну трудомісткість при їхньому використанні, частково, через те, що обговорювані методи не одержали винної популярності. Ціль статті полягає в тому, щоб дати короткий огляд цих потенційно корисних заходів і позначити області їх застосування.
The experimental methods developed for investigation of the high-mobility two-dimensional electron systems in magnetic fields are presented, each of the methods being rather simple by itself and principally has long been known. Nevertheless, most of the methods have not become the practice partially because of considerable difficulties in their use and partially because of the lack of their popularity. Our main concern is to review briefly these potentially useful methods and to outline the fields of their use.