Розглядається модель комерціалізації інтелектуальної власності університетами США. Успішність цієї моделі великою мірою забезпечуються трьома принциповими умовами, що витікають із законів Бай–Доула і Стівенсона–Уайдлера: а) університетам та федеральним лабораторіям надані права на інтелектуальну власність, що розроблена за федеральні кошти; б) на них покладено обов’язок комерціалізувати ці права; в) ділити отримані від комерціалізації кошти між університетом та винахідниками. Автори пропонують законодавчо закріпити за розробниками обов’язок передавати до промисловості інтелектуальну власність, створену на державні кошти.
Рассмотрена модель коммерциализации интеллектуальной собственности университетами США. Успешность
этой модели в большой степени обеспечивается тремя
принципиальными условиями, вытекающими из законов Бая—Доула и Стивенсона—Уайдлера: а) университетам и федеральным лабораториям переданы права на
интеллектуальную собственность, разработанную за федеральные средства; б) на них положена обязанность
коммерциализировать эти права, а также в) делить полученные от коммерциализации деньги между университетом и изобретателями. Авторы предлагают закрепить законом за разработчиком обязанность передавать промышленности интеллектуальную собственность, созданную за государственные деньги.
The model of intellectual property commercialization in the U.S. universities is reviewed. The success of this model to a large extent is provided by three fundamental conditions, which follow from the Bayh-Dole and Stevenson-Wilder laws: a) universities and federal laboratories are granted ownership rights to intellectual property developed with federal funds, b) universities and federal laboratories
are given the responsibility and obligation to commercialize these rights, and c) to share the royalties and licensing fees between the university or laboratory and the inventors. The authors propose to enshrine by the law the obligation for the developer to transfer intellectual property created with public money to industry.