У статті розглядається фольклористичний доробок Муртази Веліджанова, насамперед
його праця про кримськотатарську народну пісню, написана в Ташкенті в часи депортації та
опублікована в наш час у Сімферополі. Дослідник відзначає здобутки фольклористів у царині фіксації й
вивчення кримськотатарської народної пісні, наголошує на значенні фольклористичних праць
О. Олесницького, А. Рефатова, А. Кончевськго Я. Шерфедінова, Іл. Бахшиша, Ф. Алієва, які є надійною
джерельною базою вивчення пісенного фольклору кримських татар.
Основну увагу М. Веліджанов приділяє тематичним мотивам та особливостям словесної поетики
пісень. Ґрунтуючись на висновках фольклориста та власних спостереження, авторка статті
підкреслює такі провідні особливості поетичного світу кримськотатарської народної пісні як
проникливе осягнення людських печалей і радостей; передача широкої гами почуттів, тонких
настроєвих відтінків, неабияке інтонаційне багатство; мальовнича метафоричність та символічна
сконденсованість лаконічної образності; динамічний розвиток ліричного сюжету, за яким виразно
вгадуються обриси сюжету фабульно-оповідного; стрункість та вигадливість композиції; система
експресивних повторів, яка посилює орнаментальність і чітку злагодженість викладу; вишукана звукова
й ритмічна організація.
В статье рассматривается фольклористическое наследие Муртазы Велиджанова, прежде
всего его работа о крымскотатарской народной песне, написанная в Ташкенте в годы депортации и
опубликованная в наше время в Симферополе. Исследователь отмечает достижения фольклористов в
сфере фиксации и изучения крымскотатарской народной песни, подчеркивает значение
фольклористических работ А. Олесницкого, А. Рефатова, А. Кончевского, Я. Шерфединова,
Ил. Бахшыша, Ф. Алиева, являющихся надежной основой изучения песенного фольклора крымских
татар.
Основное внимание М. Велиджанов уделяется тематическим мотивам и особенностям словесной
поэтики песен. Основываясь на выводах фольклориста и собственных наблюдениях, автор статьи
выделяет такие ведущие особенности поэтического мира крымскотатарской народной песни как
проникновенное постижение человеческих печалей и радостей, передача широкой гаммы чувств, тонких
оттенков настроения, интонационное богатство. Обращается внимание на живописную
метафоричность и символику лаконичной образности, динамическое развитие лирического сюжета,
стройность и изысканность композиции, систему экспрессивных повторов, усиливающая
орнаментальность и четкую слаженность изложения, эффектную звуковую и ритмическую
организацию.
The authoress of this article investigates the folkloristic heritage by Murtaza Velidzhanov, first of all
his work about the folk song by Crimean Tatars, written in Tashkent in the years of deportation and published
in Simferopol in our time. The author of the investigation accentuates the importance of lyric song in the genre
system of the national folklore. He considers the acquisitions by the folklorists in the branch of the fixation and
studying of the Crimean folk sons, particularly the works by Alexey Olesnytsky, Arkady Konchevsky, Asan
Refatov, Yahya Sherfedinov, Fevzi Aliyev, Ilyas Bakhshysh. These works make up a solid base for the studying of
the song folklore by Crimean Tatars.
M. Velidzhanov pays a special attention on the thematic motives and literary poetic of songs. He writes about
prevailing of sad motives in many of them. But these sad motives do not produce any oppressive effect. Marked
by poetical grace, they conceal in themselves a great charge of the catharsis and have a therapeutic effect.
The authoress of the article basing on the conclusions by M. Velidzhanov and her own investigations writes
about the main peculiarities of the poetic world of folk song Crimean Tatars. She pays attention on a
penetrative comprehension of human sorrows and pleasures; a translation of a broad scale of feelings and of
slender tins of mood; richness of different tonalities; picturesque metaphors and concentrated symbols in a
laconic figurative manner; a dynamic development of a lyric plot; slenderness and refinement of composition
(successive, retrospective or mosaic); a system of expressive reiterations, which reinforce an ornamental
concord of exposition; an effective sound and rhythmic organization.
