Математичні моделі і комп’ютерні симуляції як інструменти пошуку інноваційних шляхів розвитку вищої школи

Abstract

Зроблено критичний огляд математичних моделей і комп’ютерних симуляцій як інструментів пошуку інноваційних шляхів розвитку вищої школи. Показано, що сьогодні найбільше значення мають комп’ютерні симуляції, які вже використовують для практичних цілей з метою визначення для національних освітянських систем оптимального студентського контингенту, штатів університетів, кількості аудиторій тощо залежно від демографічної ситуації і фінансових можливостей в тій чи інший країні. Автономні освітянські системи розглянуто як дисипативні структури, при цьому показано що їх існування, яке відірвано від виробництва, суперечить законам фізики і природі цих структур. Для виправлення ситуації запропоновано підпорядкування вищої школи хоча б у частині життєво необхідних спеціальностей відповідним промисловим дисипативним структурам.

Сделан критический обзор математических моделей и компьютерных симуляций как инструментов поиска инновационных путей развития высшей школы. Показано, что сегодня наибольшее значение имеют компьютерные симуляции, которые уже используют на практике с целью определения для национальных образовательных систем оптимального студенческого контингента, штатов университетов, количества аудиторий и т. п. в зависимости от демографической ситуации и финансовых возможностей в той или другой стране. Автономные образовательные системы рассмотрены как диссипативные структуры, при этом показано, что их существование, которое оторвано от производства, противоречит законам физики и природе этих структур. Для исправления ситуации предложено переподчинение высшей школы хотя бы в части жизненно необходимых специaльностей соответствующим промышленным диссипативным структурам.

The critical review of mathematical models and computer simulations as instruments for search of innovative ways of higher school development is done. It is shown that today computer simulations, which are already used in practice to determine optimum of student contingent, university staff, amount of audiences etc. in the national educational systems depending on a demographic situation and financial possibilities of one or another country, are the most important. The autonomous educational systems are considered as dissipative structures, while it is shown that their existence, which is alienated from production, contradicts to the laws of physics and the nature of these structures. To correct the situation reassignment of higher school, at least in terms of vitally necessary specialties relevant to industrial dissipative structures, is proposed.