У статті проведено джерелознавчий аналіз двох надзвичайно важливих пам’яток з
давньої історії Сіверщини – пом’янників (синодиків) князів Чернігівських. Доводиться,
що відомий нам рукопис Любецького синодика було започатковано у 1751 р., хоча він
і заснований на більш давньому протографі. Пом’янник Введенської церкви Києво-Печерської лаври (Введенсько-Печерський), започаткований у 1654 р., напевне, був копією втраченого чернігівського Єлецького синодика; він містить значно більше історичної інформації, ніж Любецький синодик. Ці пам’ятки, без перебільшення, є нашим основним джерелом з історії Сіверщини середини XIII – середини XIV століть.
В статье произведен источниковедческий анализ двух важнейших памятников
по древней истории Северщины – помянников (синодиков) князей Черниговских.
Доказывается, что известная нам рукопись Любецкого синодика была начата в 1751 г.,
хотя она и основана на более раннем протографе. Помянник Введенской церкви Киево-
Печерской лавры (Введенско-Печерский), начатый в 1654 г., очевидно, был копией утерянного черниговского Елецкого синодика; он содержит значительно больше исторической информации, чем Любецкой синодик. Эти памятники, без преувеличения, являются нашим основным источником по истории Северщины середины XIII – середины XIV вв.
The article source analysis two the most important monuments of ancient history of
Siverschyna – pomyanniks (synodics) of Chernigov princes. It is proved that the manuscript
known to us as Lyubetsky Synodikon was started in 1751, although it is based on an earlier
protograph. Pomyannik of Vvedensky church of Kiev-Pechersk Lavra (Pechersk-Vvedensky),
was started in 1654. Obviously it was a copy of a lost Chernigov Eletski Synodikon. It contains
much more historical information than the Synodic from Liubech. These monuments, without
exaggeration, are our main sources of the history of Siverschyna between the middle of XIII
and the middle of the XIV centuries.
