На основе анализа связи стандартных характеристик прочности и пластичности для широкого круга конструкционных сталей предложена количественная мера способности стали сопротивляться переходу из пластичного состояния в хрупкое. Показано, что хрупкость стали определяется не величиной остаточной деформации, а соотношением между уровнем хрупкой прочности RMC и величиной предела текучести с учетом склонности металла к деформационному упрочнению. Обоснована возможность оптимизации комплекса свойств прочности и пластичности для достижения наилучшего показателя сопротивления хрупкости стали.
На основі аналізу зв’язку стандартних механічних характеристик міцності та пластичності для широкого кола конструкційних сталей запропонована кількісна міра здатності сталі чинити опір переходу із пластичного стану в крихкий. Показано, що крихкість сталі характеризується не величиною залишкової деформації, а співвідношенням між рівнем крихкої міцності RMC і величиною границі текучості із врахуванням схильності металу до деформаційного зміцнення. Обґрунтована можливість оптимізації комплексу властивостей міцності і пластичності з метою досягнення найкращого показника опору крихкості сталі.
It is proposed the quantitative measure of steel ability to resist a transition from ductile to brittle state based on an analysis both of the strength and ductility characteristics for a wide range of structural steels. It has been shown that the brittleness of steel is determined not the value of a residual strain, but the relation between the level of brittle strength RMC and yield strength value, taking into account work hardening exponent. A possibility of optimizing the set of properties of strength and plasticity to achieve the best indicator of steel resistance to brittle fracture has been substantiated.
