Анотація:
Зазначено, що сучасна літературно-критична думка, здавалося б, успішно розв'язала проблему "білих плям" в історії українського красного письменства, повернувши читачеві цілий масив досі не відомих через ідеологічні заборони творів. Проте, у літературознавчих дослідженнях спостерігається акцентування трагізму долі митця за умов заблокованої культури і недостатня увага приділяється мовно-естетичному аналізу власне його творів. Перенесено акценти осмислення феномена В. Стуса з площини узвичаєного погляду на його особистість - шістдесятника, ідентифікованого як поет "трагічного стоїцизму", - у площину поетичного тексту. Системне дослідження творів В. Стуса засвідчує унікальність його поетичного хисту, знаковість його творчої спадщини в історії сучасної української літератури та можливість осягнення нових смислів, прихованих у Стусових поетичних палімпсестах.