Автор рассматривает два противоположных пути разрешения кризисных явлений культуры: на путях разума науки, образования за счет разумной организации жизни. Второй путь предсказывает возвращение человечества к различным модификациям религиозной культуры. Автор рассматривает формирование нового типа социального взаимодействия, который все больше нуждается в культурных составляющих и должен подчиняться логике культурной коммуникации.
Автор розглядає два протилежні шляхи дозволу кризових явищ культури: на шляхах розуму науки, освіти за рахунок розумної організації життя. Другий шлях передбачає повернення людства до різних модифікацій релігійної культури. Автор розглядає формування нового типа соціальної взаємодії, який все більше потребує культурних складових і повинен підкорятися логіці культурної комунікації.
An author examines two opposite ways of permission of the crisis phenomena of culture: on the ways of reason of science, education due to reasonable organization of life. The second way predicts returning of humanity to different modifications of religious culture. An author examines forming of a new type of social cooperation, which all anymore needs cultural constituents and must submit to logic of cultural communication.