Досліджується проблема зречення духовного сану представниками кліру всіх
православних конфесій у контексті повсякденного життя українського суспільства в 1920-х рр. Розглядаються канонічні основи інституту священства та особливості збереження/порушення вірності пастирському служінню за умов комуністичної модернізації радянської України.
The present article is dedicated to the recantation of order by the clergy of all Christian
denomination within the scope of everyday life of Ukrainian society in 1920th.
The canonical foundations of institution of clergy as well as the features of keeping
loyalty to pastoral ministry under the conditions of communist modernization of
Ukrainian society in interbellum period were investigated.