Приведен метод определения дистанции до источника излучения (молнии) и средней высоты нижней границы ионосферы вдоль трассы распространения в околоземном волноводе Земля-ионосфера. Метод основан на явлении интерференции между модами в спектрах твик-атмосфериков (твиков), наблюдающихся в ночное время. С помощью предложенного метода определены дальности до источников (в диапазоне от 500 до 4 000 км) по ансамблю экспериментальных записей твиков, выполненных в Атлантическом и Индийском океанах. Получены оценки вариаций высоты нижней границы ионосферы, которые составили 5–6 км в течение ночи и 2–3 км на сезонном масштабе времени.
Наведено метод визначення дистанції до джерела випромінювання (блискавки) та середньої висоти нижньої межі іоносфери вздовж траси поширення в навколоземному хвилеводі Земля-іоносфера. Метод ґрунтується на явищі інтерференції між модами у спектрах твік-атмосфериків (твіків), що спостерігаються у нічний час. За допомогою запропонованого методу визначено дистанції до джерел (у діапазоні від 500 до 4 000 км) за ансамблем експериментальних записів твіків, які були зроблені в Атлантичному та Індійському океанах. Одержано оцінки варіацій висоти нижньої межі іоносфери, які склали 5–6 км впродовж ночі та 2–3 км на сезонному масштабі часу.
A technique for distance finding to the source of pulse radiation (lightning discharge) and the height of the Earth-ionosphere waveguide is described. The technique is based on the phenomenon of interference between waveguide modes in spectra of tweek-atmosferics (tweeks), which are observed at night. Using the proposed technique we have defined distances to sources (in the range from 500 to 4 000 km) for an ensemble of experimental records, performed in the Atlantic and Indian oceans. The obtained from the analysis the ionosphere height variations were 5–6 km overnight and 2–3 km on the seasonal time scale.