Незнайка Н. Носова в контексте идеи карнавальности (балагур, дурак, клоун, шут)

Abstract

Исходя из концепций смеховой культуры М. Бахтина, В. Проппа и Д. Лихачева, рассматривается классический текст детской литературы – трилогия Н. Носова о приключениях Незнайки (1965 г.), полиморфная в жанровом аспекте. Текст является ярким примером реализации принципа карнавальности. Здесь проблема рассматривается в аспекте знаковости главного героя как традиционного персонажа карнавальных форм искусства – шута. Эволюция образа демонстрирует определенную градацию от балагура, дурака, клоуна до шута.

Виходячи з концепцій сміхової культури М. Бахтіна, В. Проппа і Д. Ліхачова, розглядається класичний текст дитячої літератури – трилогія М. Носова про пригоди Незнайка (1965 р.), поліморфна в жанровому аспекті. Текст є яскравим прикладом реалізації принципу карнавальності. Тут проблема розглядається в аспекті знаковості головного героя як традиційного персонажа карнавальних форм мистецтва – блазня. Еволюція образу демонструє певну градацію від балагура, дурня, клоуна до блазня.

This article treats the trilogy by N. Nosov about Dunno’s adventures as a classic text of the children’s literature proceeding from the conception of culture of laughter. The present text is the striking example of the realization of carnivalisation’s principle.