У статті аналізуються оніми у творчій спадщині Тараса Шевченка, з’ясовується їх місце у процесі відображення ним минулого. За допомогою власних назв конкретизуються особливості та уточнюються визначальні риси Шевченкової історіософії.
Analyzed in the article are the proper names in Taras Shevchenko’s literary
works, the place of onomastics material in the poet’s representation of the past is
investigated, the defining features of Shevchenko historiosophy are specified by
means proper names analysis.