Анотація:
У визначенні структури художнього тексту важливу роль відіграє поняття точки зору. Пов’язуючи це поняття із створенням персоніфікованої картини світу (світів), найвірогідніше розташувати точку зору у просторі авторських та персонажних позицій. Трансформування заданого місцеположення точки зору на вісь взаємовідношень “автор (оповідач) - персонаж - читач” дозволило дати її визначення: по-перше, як “функціонально-семантичної категорії, форми якої відмічені як антропогенні елементи мови в її побудові та семантиці, у процесах формування номінацїї і предикацїї, у постулатах мовленнєвого спілкування...”1 і, по-друге, в ракурсі “окреслення тісно поєднаних одна з одною просторово-часових (хронотопних) і оцінних координат учасників комунікації” [2, с.7]. До розуміння зміни точки зору як зміни фрейма приходить Г.Г.Молчанова [5, с.19]. Преваліювання на певному відрізку художнього простору якої-небудь однієї точки зору (авторської або читацької) спонукає погодитися з думкою Ж.Міллі про існування так званих домінуючої та часткової точок зору [10, p.117], чергування й нерідке суміщення яких здатне суттєво впливати на зміну наративної перспективи. Базуючись на теорії антропоцентризму, можливо трактувати поняття точки зору як певного організуючого елемента тексту, що дозволяє уявити світ художнього зображення шляхом безпосереднього сприйняття та усвідомлення його деяким суб’єктом - свідком чи учасником події, що описується.