Стаття присвячена проблемі використання демонологі, зокрема образу відьми, на
сторінках літературних творів. На прикладі аналізу балад Л. Боровиковського, Т. Шевченка,
М. Костомарова, А. Міцкевича проаналізовано гендерний аспект образу відьми в українській та польській літературі романтизму, осмислення його як колективного ідентитету, бо українська та
польська “відьомська” література романтизму мислиться в сучасному літературознавстві не
тільки як містичний її пласт, підґрунтям якого є фольклор і міфологія, але і як складова жіночої
реалістичної літератури, частини гендерованого суспільства, у якому жінці так важко залишатися
“не відьмою” в жорсткому чоловічому світі.
Статья посвящена проблеме использования демонологии, в частности образа ведьмы, на
страницах литературных произведений. На примере анализа текстов баллад Л. Боровиковского,
Т. Шевченко, М. Костомарова, А. Мицкевича проанализировано гендерный аспект образа ведьмы
в украинской и польской литературе романтизма. Осмысление его как коллективного идентитета
позволяет сделать следующий вывод: украинская и польская “ведьмовская” литература
романтизма мыслится в современном литературоведении не только как мистический её пласт, в
основании которого лежит фольклор и мифология, но и как составляющая женской
реалистической литературы, части гендерированного общества, в котором женщине так сложно
оставаться “не ведьмой” в жестком мужском мире.
This article is devoted to the problem of demonology usage and the image of witch on the
pages of literary works. Using ballads of L. Borovikovsky, T. Shevchenko, M. Kostomarov,
A. Mitskevych, a gender aspect of the image of witch in Ukrainian and Polish Romantic literature is
analyzed, its comprehensions as a collective identity is also given because Ukrainian and Polish “witch”
romantic literature does not only mean the mystic part of modern literature which is based on folklore
but on women realistic literature, it is conceived as part of gender society, in which “not to be a witch” is
so difficult in the men’s world.