Образи самоцвітного каміння у художньому світі А. Дімарова (на матеріалі повісті “Поема про камінь”)

Abstract

У статті репрезентовано особливості інтерпретування мінералогічної символіки у хронотопі морського узбережжя на матеріалі повісті Анатолія Дімарова “Поема про камінь”. Показано, що, сполучуючи мінералогічну символіку з мариністичною, письменник творчо переосмислює імпресіоністичну манеру повістування та започатковує своєрідний жанр “постімпресіоністського лапідарію”.

В статье представлены особенности интерпретирования минералогической символики в контексте хронотопа морского побережья на материале повести Анатолия Димарова “Поэма о камне”. Показано, что, сочетая минералогическую символику с маринистической, писатель творчески переосмысливает импрессионистическую манеру повествования и основывает своеобразный жанр “постимпрессионистского лапидария”.

The article represents the specifications of interpreting the mineralogical symbols in the chronotopos of a seaside, which is accomplished on the base of Anatoliy Dimarov’s story “Poema pro kamin” (A Poem of a Gem). There was shown that, upon connecting the mineralogical symbols with those marinistic, the writer does creatively interpret the impressionistic ways of narration and founds the specific genre named “post-impressionistic lapidarium”.