У статті розглядається образ моря в поезії Эмілі Дікінсон. До цього образу у своїх творах
звертались багато поетів. Могутня і прекрасна, жива, вічно в русі морська стихія краще всього
передає бурхливу, бунтівну, повну пристрастей і сумнівів душу людини. Уперше море було
оспіване ще в античні часи. З розвитком лiтератури розвивався i образ моря у поезїї . Морські
романи, морські повісті дуже органічно вписалися в культурно-літературний рух у рамках
американського романтизму, сенс якого полягає в художньо-філософському освоєнні Америки.
Потужний потік цього літературного напряму захопив і Е. Дікінсон, одним з улюблених образів якої
є море. Море в її ліриці – передусім філософська метафора, що “диктується” законами поетичної
творчості і особливостями індивідуальної манери поетеси.
В статье рассматривается образ моря в поэзии Эмили Дикинсон. К данному образу в
своих произведениях прибегали многие поэты. Могучая и прекрасная, живая, вечно в движении
морская стихия лучше всего передает бурную, мятежную, полную страстей и сомнений душу
человека. Впервые море было воспето еще в античные времена. С развитием литературы
развивался и образ моря в поэзии. Морские романы, морские повести весьма органично
вписались в культурно-литературное движение в рамках американского романтизма, смысл
которого заключается в художественно-философском освоении Америки. Мощный поток этого
литературного направления захватил и Э. Дикинсон, одним из любимых образов которой
является море. Море в ее лирике – прежде всего философская метафора, “диктуемая” законами
поэтического творчества и особенностями индивидуальной манеры поэтессы.
The article deals with the image of a sea in Emily Dickinson’s poetry. Many poets addressed to
the image in their works. Mighty and wonderful, living and constantly moving the sea element best of all
represents a stormy, restless soul of a man. For the first time a sea was glorified yet in ancient times.
With development of literature the image of a sea developed in poetry. Marine novels, marine stories
blended very organically with the cultural literary movement within the limits of American romanticism
the sense of which consists in the artistically-philosophical mastering of America. The powerful stream
of this literary direction carried away E. Dickinson, one of favourite images of which is a sea. A sea in
her lyric poetry – is foremost a philosophical metaphor, “dictated” by the laws of poetic works and the
features of the poetess’ individual manner.
