Неперервність естетико-стильової традиції реалізму / натуралізму в українській модерній прозі (на матеріалі белетристики Лесі Українки)

Abstract

Розглянуто прозу Лесі Українки в контексті мистецьких тенденцій доби Модерну. Акцентовано увагу на проблемах типу творчості, методу та стилю письменниці. Проаналізовано з цих позицій її прозу, зокрема повісті «Жаль» і «Приязнь», оповідання «Одинак».

Рассмотрена проза Леси Украинки в контексте тенденций искусства эпохи Модерна. Акцентировано внимание на проблемах типа творчества, метода и стиля писательницы. Проанализирована с этих позиций её проза, в частности повести «Жалость» и «Приязнь», рассказ «Единственный сын».

In this article Lesia Ukrainka’s prose is considered in the context of art tendencies of modern epoch. The emphasis is put on the problems of writer’s type of creation, method and style. Her prose is analyzed on the basis of these positions, particularly the narrative stories «Sorrow», «Friendliness», story «Singleton».