Анотація:
Хоча літературу ніколи, якщо не помиляюся, не зараховували до вельми «точних» сфер, проте це зовсім не означає, що не існує індикаторів з достатнім ступенем точності, які вимірюють реальний стан справ у конкретному національному літпроцесі. З-поміж цих індикаторів варто виділити такий — можливість називання письменником подій, тенденцій і явищ, що стаються й розвиваються довкола, їхніми достеменними іменами. Це називання зазвичай пов’язане з виявами гранично предметного і відвертого погляду на світ, яким би особистісним (себто внутрішньоспрямованим) або соціопульсуючим (цебто зовнішньоцентричним) цей погляд не був. Це називання і є, власне, однією з форм письменницької, а ширше — художницької свободи, коли слова не спрощують і не маскують проблему, а рельєфно й концентровано окреслюють, формулюють і виражають її.