У статті аналізується нове розуміння категорії реальності в континентальній та британській філософії
XVII та XVIII століть. Показано, що у філософії британського емпіризму схоластичну подвійність «формальної»
та «об’єктивної» реальності заступає інша подвійність: «реальність речей» проти «реальності ідей», яку в
англомовній філософії послідовно обстоює Локк і якої намагається позбутися Барклі. Згодом у Х’юма
виникає ще інша подвійність, яка по суті є подвійністю «перцептивної» та «концептуальної» реальності
і яку згодом відтворить Кант у своєму протиставленні «realitas phaenomenon» та «realitas noumenon».
В статье анализируется новое понимание категории реальности в континентальной и британской философии
XVII и XVIII столетий. Показано, что в философии британского эмпиризма схоластическую двойственность
«формальной» и «объективной» реальности заступает другая двойственность, «реальность вещей» против
«реальности идей», которую в англоязычной философии последовательно отстаивает Локк и от которой
старается избавиться Баркли. Позднее у Юма возникает новая двойственность, которая по сути является
двойственностью «перцептивной» и «концептуальной» реальности, и которую со временем повторит Кант в
своем противопоставлении «realitas phaenomenon» и «realitas noumenon».
The article analyzes a new understanding of the notion “reality” in the continental and British philosophy of the 17th and
18th centuries. The philosophy of British Empiricism substitutes scholastic differentiation of “formal” and “objective”
reality by a new distinction, namely, “reality of things” and “reality of ideas”, which in the Anglophone philosophy is
persistently promoted by Locke, whereas Berkeley tries to get rid of it. Later on, Hume introduces yet new distinction,
actually between “perceptual” and “conceptual” reality, which will be eventually repeated by Kant as the opposition between
“realitas phaenomenon” and “realitas noumenon”.
