Метою статті є детальний аналіз особливостей розвитку бандурного мистецтва в XVI–XVIII ст. у відповідності до історичного контексту. Методологія дослідження спирається на загальнонаукові та історичні методи, що цілком відповідає поставленій меті. Наукова новизна
полягає в глибокому розкритті понять «кобзарство» та «бандурництво», вивченні особливостей і
відмінностей інструментів «кобза» та «бандура», пошуком логічного зв’язку між впливом історичних подій та розвитком бандурного мистецтва. Висновки проведеного дослідження такі. Бандурне мистецтво – невід’ємна складова музичної культури України. Впродовж XVI–XVIII ст. відбувається формування кобзарства як соціокультурного феномену, від якого поступово відмежовується такий різновид музичної творчості, як бандурництво. Кобза стає доступним музичним
інструментом, формує музичну культуру козацької доби. Основна сфера поширення – українські села. Для селян виконавці-кобзарі стали символом правди, національного духу, вісниками, від яких
можна дізнатися новини з інших територій. Кобза має невелику кількість струн (перші зразки 3–5 струн), легка, виготовлена індивідуально окремим виконавцем. Кобзарі того часу були ще й носіями суспільної інформації, виступали прообразом сучасної преси. Створюються кобзарські цехи-братства, де навчають гри на кобзі, створенню інструментів, плекають виконавські традиції
окремих регіонів, які стають передумовою створення чернігівської, полтавської та харківської
шкіл кобзарського мистецтва. Водночас бандура залишається більш елітарною в суспільстві, поширенішою в середовищі козацької старшини та заможних містян. Сфера поширення – українські
міста, а також придворні капели Польщі й Росії. Бандура від кобзи відрізняється більш громіздкою
конструкцією, більшим розміром і вагою, наявністю приструнків додатково до основних струн. Вона дорожча у створенні, складніша в настроюванні, але з багатшим і більш насиченим звучанням.
Бандуристи козацької доби, зазвичай, були представники заможних верств суспільства, що мали
вищі статки та поважний статус. Подальше дослідження цієї теми дасть змогу висвітлити різницю між кобзарством та бандурництвом і висвітлити їхню роль у розвитку музичного мистецтва та культури України в цілому.
The purpose of the article is to discuss the peculiarities of the development of bandura art in the
XVI–XVIII centuries in combination with a detailed analysis of historical divisions. The research methods
are selected in line with the objective. The scientific novelty is to reveal the concepts of "kobza" and "bandura",
reflecting the features of the instruments "kobza" and "bandura", the search for a logical connection
between the influence of historical events and the development of bandura art. Conclusions. Bandura art is
an integral part of the musical culture of Ukraine. During the XVI–XVIII centuries, the formation of kobzarism
as a socio-cultural phenomenon, from which gradually separates such a variety of musical creativity
as bandurizm. Kobza becomes an accessible musical instrument, forms the musical culture of the Cossack
era. For the peasants, the performers are a symbol of truth, national liberation. Kobza has a small number
of strings (the first samples had 3–5 strings), light, made individually by an individual performer. Kobzars
are heralds, carriers of information, are the prototype of the modern press. Kobzar workshops-fraternities
are created, where they teach kobza games, create instruments, nurture the performing traditions of individual
regions and become a prerequisite for the creation of Chernihiv, Poltava and Kharkiv schools of kobza
art. The bandura remains more elitist in the hands of officers, hetmans and wealthy citizens. Region of
dissemination of this instrument are Ukrainian cities, court chapels of Poland, Russia. The bandura is distinguished
by the presence of strings in addition to the main strings, by heavy and large construction. Bandura
players was, as usual, socially protected, had higher demands and a more respectable status in society.
Further research on this topic will highlight the difference between "kobzarism" and "bandurism" and
highlight their role in the development of musical art and culture of Ukraine.
