Наукова електронна бібліотека
періодичних видань НАН України

Розвиток бандурного мистецтва в XVI–XVIII століттях

Репозиторій DSpace/Manakin

Показати простий запис статті

dc.contributor.author Клапчук, В.
dc.date.accessioned 2022-01-13T11:57:45Z
dc.date.available 2022-01-13T11:57:45Z
dc.date.issued 2021
dc.identifier.citation Розвиток бандурного мистецтва в XVI–XVIII століттях / В. Клапчук // Сіверянський літопис. — 2021. — № 5. — С. 5-10. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. uk_UA
dc.identifier.issn 2518-7430
dc.identifier.other DOI: 10.5281/zenodo.5734002
dc.identifier.uri http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182646
dc.description.abstract Метою статті є детальний аналіз особливостей розвитку бандурного мистецтва в XVI–XVIII ст. у відповідності до історичного контексту. Методологія дослідження спирається на загальнонаукові та історичні методи, що цілком відповідає поставленій меті. Наукова новизна полягає в глибокому розкритті понять «кобзарство» та «бандурництво», вивченні особливостей і відмінностей інструментів «кобза» та «бандура», пошуком логічного зв’язку між впливом історичних подій та розвитком бандурного мистецтва. Висновки проведеного дослідження такі. Бандурне мистецтво – невід’ємна складова музичної культури України. Впродовж XVI–XVIII ст. відбувається формування кобзарства як соціокультурного феномену, від якого поступово відмежовується такий різновид музичної творчості, як бандурництво. Кобза стає доступним музичним інструментом, формує музичну культуру козацької доби. Основна сфера поширення – українські села. Для селян виконавці-кобзарі стали символом правди, національного духу, вісниками, від яких можна дізнатися новини з інших територій. Кобза має невелику кількість струн (перші зразки 3–5 струн), легка, виготовлена індивідуально окремим виконавцем. Кобзарі того часу були ще й носіями суспільної інформації, виступали прообразом сучасної преси. Створюються кобзарські цехи-братства, де навчають гри на кобзі, створенню інструментів, плекають виконавські традиції окремих регіонів, які стають передумовою створення чернігівської, полтавської та харківської шкіл кобзарського мистецтва. Водночас бандура залишається більш елітарною в суспільстві, поширенішою в середовищі козацької старшини та заможних містян. Сфера поширення – українські міста, а також придворні капели Польщі й Росії. Бандура від кобзи відрізняється більш громіздкою конструкцією, більшим розміром і вагою, наявністю приструнків додатково до основних струн. Вона дорожча у створенні, складніша в настроюванні, але з багатшим і більш насиченим звучанням. Бандуристи козацької доби, зазвичай, були представники заможних верств суспільства, що мали вищі статки та поважний статус. Подальше дослідження цієї теми дасть змогу висвітлити різницю між кобзарством та бандурництвом і висвітлити їхню роль у розвитку музичного мистецтва та культури України в цілому. uk_UA
dc.description.abstract The purpose of the article is to discuss the peculiarities of the development of bandura art in the XVI–XVIII centuries in combination with a detailed analysis of historical divisions. The research methods are selected in line with the objective. The scientific novelty is to reveal the concepts of "kobza" and "bandura", reflecting the features of the instruments "kobza" and "bandura", the search for a logical connection between the influence of historical events and the development of bandura art. Conclusions. Bandura art is an integral part of the musical culture of Ukraine. During the XVI–XVIII centuries, the formation of kobzarism as a socio-cultural phenomenon, from which gradually separates such a variety of musical creativity as bandurizm. Kobza becomes an accessible musical instrument, forms the musical culture of the Cossack era. For the peasants, the performers are a symbol of truth, national liberation. Kobza has a small number of strings (the first samples had 3–5 strings), light, made individually by an individual performer. Kobzars are heralds, carriers of information, are the prototype of the modern press. Kobzar workshops-fraternities are created, where they teach kobza games, create instruments, nurture the performing traditions of individual regions and become a prerequisite for the creation of Chernihiv, Poltava and Kharkiv schools of kobza art. The bandura remains more elitist in the hands of officers, hetmans and wealthy citizens. Region of dissemination of this instrument are Ukrainian cities, court chapels of Poland, Russia. The bandura is distinguished by the presence of strings in addition to the main strings, by heavy and large construction. Bandura players was, as usual, socially protected, had higher demands and a more respectable status in society. Further research on this topic will highlight the difference between "kobzarism" and "bandurism" and highlight their role in the development of musical art and culture of Ukraine. uk_UA
dc.language.iso uk uk_UA
dc.publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України uk_UA
dc.relation.ispartof Сiверянський літопис
dc.subject У глиб віків uk_UA
dc.title Розвиток бандурного мистецтва в XVI–XVIII століттях uk_UA
dc.title.alternative Development of bandura art in the XVI–XVIII centuries uk_UA
dc.type Article uk_UA
dc.status published earlier uk_UA
dc.identifier.udc 94: 780.614.13](477)«15/17»


Файли у цій статті

Ця стаття з'являється у наступних колекціях

Показати простий запис статті

Пошук


Розширений пошук

Перегляд

Мій обліковий запис