Мета статті – простежити втілення принципу уподібнення у давньоруській музичній культурі та агіографії, розглянути богословське підґрунтя цього
принципу та приклади його зображення в пам’ятках житійної літератури.
Новизна розвідки полягає в тому, що паралель між музичними уподібненнями й
так званими «агіологічними зразками» проведена вперше, уперше агіографічні
топоси та «агіологічні зразки» розглянуто з точки зору їх навмисного, змістовного введення в текст. У висновку зазначено, що принцип уподібнення відбивається в музичній та літературній спадщині нашого середньовіччя, обумовлюючи
схожість в структурі та стилістиці творів древніх мелодистів та агіографів.
Особливо яскраво це відбилося на житіях стилю «плетіння словес», які в силу
стилістичних особливостей містять безліч цитат, ремінісценцій, алюзій, і, як
наслідок, – витягів з житій інших святих або алюзій на них. Це ріднить житія
«прикрашеного» стилю з гімнографією і є наслідком того синкретизму мистецтв, який є однією з основних характеристик середньовічної слов’янської художньої творчості.
The article aims to observe expression to the principle of assimilation in Old Rus
musical culture and hagiography, examine the theological basis for this principle and
analyse examples of its representation in saints’ lives. This paper’s novelty is in the
first attempt to draw a parallel between musical assimilations and so called “agiological
samples” as well as to view hagiographic toposes and these samples in terms
of their deliberate, semantic introduction to text. The principle of assimilation is examined
in diachrony: from biblical books to Byzantine hymnography and Slavic saints’
lives. Studying liturgical hymns allows accentuating a writer’s especial technique –
using prosomoias – that is a direct manifestation of mentioned principle in theological
texts. Hagiographic writings analysis concentrates on “Life of Sergius of Radonezh”
written by Epiphanius the Wise. The article conclusion states the principle of assimilation,
that features prominently in a medieval human’s philosophical outlook, is present
in Old Rus musical and literary heritage, determining similarity in composition and
stylistics of then musicians’ and hagiographers’ works. This is strongly reflected in
saints’ lives of “flowery style” that contain numerous quotations, reminiscences and
thus extracts from lives of other saints or allusions to them. This also links lives of
“flowery style” with hymnography and results in syncretism of the arts that is one of
major attributes for a medieval Slavic artistic endeavour.