У статті досліджено особливості використання лексеми тілько
та варіанта тільки в ідіолекті Лесі Українки; на основі порівняння
автографів і сучасних «канонічних» видань її текстів встановлено,
що варіантність їх використання у художній та епістолярній
мовотворчості має виразну кількісну перевагу на користь слова
тілько в автографах, а факультативне вживання в сучасних виданнях
зумовлене здебільшого втручаннями редакторів у авторський
текст із мотивацією потреби уникнення такої варіантності або
неправомірності зберігати виразно діалектну форму; простежено
вплив таких коректур на стилістику авторського тексту Лесі
Українки; обґрунтовано потребу відновлення й збереження в
сучасних академічних виданнях її текстів, створених в інших мовних
і правописних парадигмах, індивідуального стилю.
The article elucidates the regularities of the use and functioning
features of the lexemes til’ko and til’ky in Lesya Ukrainka’s autographs
and published epistolary and poetic texts. The study, using the comparative
analysis approach, proves that both lexemes have the status of variants and
are fixed in the similar semantic contexts. The actualization of the lexemes
in the usus of the Ukrainian language confirms that they are polysemantic
by nature and grammatically heterogeneous. The case study has revealed a
clear quantitative dominance of using the variant til’ko in autographs. But
the form has been repeatedly corrected, mostly in the epistolary texts. The
study of the twelve-volume edition of Lesya Ukrainka’s works confirms
the statement. Although we come across the use of the lexeme til’ko in the
poetic texts, such facts are less frequent and reveal the general tendency of
editors to replace the lexeme, arguing the need to avoid this variant, most
obviously, due to classifying it as dialectal and atypical in the speech of a
person who ought to serve a model of modern literary language. Epistolary
texts of the nearest relatives of the Kosachs and Drahomanovs families
have been also used in the case study to determine the organicity or, on the
contrary, the accidental presence of the lexeme til’ko in the vocabulary of
Lesya Ukrainka. It favorably authenticated the naturalness of its use.
The key findings of Lesya Ukrainka’s epistolary and poetic
microcontexts comparison, both author’s and edited, argue that
proofreading not only changes but, in fact, destroys the authentic text,
distorts the individual style, and hinders the research process. We are to
restore these features in modern editions of Lesya Ukrainka’s works and
offer the scholars a genuine, rather than ‘retouched’, individual style of
the author.
