В статье рассмотрены основные этапы развития общества от доисторических времен до современности, трансформации его структуры. В отличие от традиционного восприятия человека как биосоциального субъекта он рассматривается как духовно-био-социальный по своей природе субъект в «духовно-социально-естественной» системе. Использованы методы исследования, основанные на системности, концепции трех сил развития, диалектике и триалектике. Рассмотрена категория «духовность» применительно к человеку и обществу, отмечается существенное изменение соотношения «духовное» и «материальное», доказывается, что в условиях интеллектуализации общества, его трансформации в постиндустриальное (гипериндустриальное) доминантой развития является духовность, а базисом общественных отношений становятся институты духовности народа, ценности, нравственность, ответственность.
Отмечено, что любое общество, способное создавать добавленную стоимость, делиться на две основные части: богатые и бедные, противостоящие как в экономических отношениях, распределении добавленной стоимости, так и в других общественных отношениях, в культуре, образовании и т.д. Между ними имеется средняя часть общества, заинтересованная в сохранении его стабильности, правопорядка, духовности, ценностей, их эволюционном развитии и т.д.
В индустриальную эпоху капитализма эта часть общества существенно возрастает в результате повышения уровня жизни, профессионализма работников до уровня необходимого индустриальному производству.
На этапе становления капитализма развивается теория классов и срединная часть общества обоснованно отнесена к основным классам, названа средним классом (СК). СК стал базовым в стабилизации общества, его развитии духовном и экономическом.
В исследовании отмечается неправомерность распространения дефиниций классовой теории, теории СК на докапиталистические и постиндустриальные общества. СК является категорией капиталистического общества.
По мере трансформации общества из индустриального этапа развития экономики в финансово-олигархический капитализм, в постиндустриальное (гипериндустриальное) общество объективные условия количественного роста СК сворачиваются. ИКТ, интеллектуализация производства и общества резко сокращают потребность в рабочей силе. Численность СК снижается. Из СК выделяется 10-20% наиболее профессионально подготовленных (до уровня научных работников) специалистов, переходящих в нижнюю часть высшего класса. Остальные (до 80% СК) – переходят в низший класс. В итоге СК практически ликвидируется. С целью сохранения стабильности общества, основанного на рыночных отношениях, государство и его элита должны сознательно поддерживать и сохранять серединную часть общества, в которую трансформируется индустриальный СК, необходимый для функционирования внутреннего рынка, общества.
В статье обоснованы предпосылки и условия формирования и трансформации СК развивающихся и посткапиталистических стран, в том числе в Украине. В экономически развитых странах, ставших на путь формирования постиндустриальных (гипериндустриальных, новых интегральных) обществ возможны два пути изменения их структуры: дальнейшая дифференциация по доходам, активам, духовности; либо формирование общества средней достаточности, где имеют место сближение классов и слоев населения по качеству жизни, духовности и т.д. Обоснование и возможности того или иного вектора развития общества требует дальнейших теоретических исследований и их апробации на практике.
У статті розглянуто основні етапи розвитку суспільства від доісторичних часів до сучасності, трансформації його структури. На відміну від традиційного сприйняття людини як біосоціального суб'єкту вона розглядається як духовно-біо-соціальна за своєю природою особа в «духовно-соціально-природній» системі. Використано методи дослідження засновані на системності, концепції трьох сил розвитку, діалектиці і триалектиці. Розглянуто категорію «духовність» стосовно до людини і суспільства, суттєві зміни співвідношення «духовне» і «матеріальне», доведено, що в умовах інтелектуалізації суспільства, його трансформації в постіндустріальне (гіперіндустріальне) домінантою розвитку стає духовність, а базисом суспільних відносин є інститути духовності народу, цінності, моральність, відповідальність.
Відзначено, що будь-яке суспільство, здібне утворювати додану вартість, поділяється на дві основні частини: багатії і бідні, що протистоять як у економічних відносинах, у розподілі доданої вартості, так і в інших суспільних відносинах, в культурі, освіченості тощо. Між ними є також серединна частина суспільства, зацікавлена в збереженні його стабільності, правопорядку, духовності, цінностей, їх еволюційному розвитку.
В індустріальну епоху капіталізму ця частина значно зростає в результаті підвищення рівня життя, професіоналізму працівників до рівня необхідного індустріальному виробництву.
На етапі становлення капіталізму розвивається теорія класів і серединну частину суспільства обґрунтовано віднесли до основних класів, як серединний клас (СК). СК став базовим у стабілізації суспільства, його розвитку духовному і економічному.
У дослідженні наголошується неправомірність поширення дефініцій класової теорії на докапіталістичні і постіндустріальні суспільства. СК – це категорія капіталістичного суспільства.
У міру трансформації суспільства з індустріального етапу розвитку економіки у фінансово-олігархічний капіталізм, у постіндустріальне (гіперіндустріальне) суспільство об’єктивні умови кількісного зростання СК згортаються. ІКТ, інтелектуалізація виробництва і суспільства різко скорочують потребу в робочій силі. Чисельність СК знижується. Із СК виділяється 10-20% найбільш професійно підготовлених (до рівня науковців) фахівців, які переходять до нижньої частини вищого класу. Решта (до 80% СК) переходять у нижчий клас. У підсумку СК практично ліквідується. З метою збереження стабільності суспільства, заснованого на ринкових відносинах, держава і його еліта мусять свідомо підтримувати і зберігати середню частину суспільства, в яку трансформується індустріальний СК, необхідний для функціонування внутрішнього ринку, суспільства.
У статті обґрунтовано передумови формування СК країн, що розвиваються і посткапіталістічних країн, в тому числі України. В економічно розвинених країнах, що стали на шлях формування постіндустріальних (гіперіндустріальних, нових інтегральних) суспільств можливі два шляхи зміни їх структури: подальша диференціація доходів, активів, духовності; або формування суспільства середньої достатності, де має місце зближення класів і верств населення за якістю життя, духовності та ін. Обґрунтування і можливості того чи іншого вектору розвитку суспільства потребує подальших теоретичних досліджень та їх апробації на практиці.
The article examines the main stages of the development of society from prehistoric times to the present, the transformation of its structure. In contrast to the traditional perception of a person as a biosocial subject, he is viewed as a spiritually-bio-social subject in nature in a “spiritually-socially-natural” system. The research methods based on consistency, the concept of three forces of development, dialectics and trialectics are used. The category of spirituality in relation to a person and society is considered, a significant change in the ratio of "spiritual" and "material" is noted, it is proved that in the conditions of intellectualization of society, its transformation into post-industrial (hyperindustrial), the dominant development is spirituality, and the basis of social relations is the institutions of spirituality of the people, values, morality, responsibility.
It is noted that any society capable of creating added value is divided into two main parts: rich and poor, opposing both in economic relations, the distribution of added value, and in other social relations, in culture, education, etc. Between them there is the middle part of society, interested in maintaining its stability, law and order, spirituality, values, their evolutionary development, etc.
In the industrial era of capitalism, this part of society grows significantly as a result of an increase in the standard of living, professionalism of workers to the level necessary for industrial production.
At the stage of the formation of capitalism, the theory of classes is developing and the middle part of society is reasonably attributed to the main classes, called the middle class (MC). The middle class became basic in the stabilization of society, its spiritual and economic development.
The study notes the inappropriateness of the spread of the definitions of class theory, the theory of the middle class to pre-capitalist and post-industrial societies. SK is a category of capitalist society.
As society transforms from the industrial stage of economic development into financial-oligarchic capitalism, into a post-industrial (hyperindustrial) society, the objective conditions for the quantitative growth of middle class are curtailed. ICT, intellectualization of production and society sharply reduce the need for labor. The number of the UK is declining. 10-20% of the most professionally trained (up to the level of scientific workers) specialists stand out from the middle class and move to the lower part of the upper class. The rest (up to 80% of the UK) – go to the lower class. As a result, the UK is practically liquidated. In order to preserve the stability of a society based on market relations, the state and its elite must consciously support and preserve the middle part of society, into which the industrial middle class is being transformed, which is necessary for the functioning of the internal market and society.
The article substantiates the preconditions and conditions for the formation and transformation of the middle class in developing and post-capitalist countries, including Ukraine. In economically developed countries that have embarked on the path of formation of post-industrial (hyperindustrial, new integral) societies, two ways of changing their structure are possible: further differentiation in terms of income, assets, spirituality; or the formation of a society of average sufficiency, where there is a convergence of classes and strata of the population in terms of quality of life, spirituality, etc. The substantiation and possibilities of this or that vector of development of society require further theoretical research and their testing in practice.