У 1923 р. був створений перший бабаковий заповідник місцевого значення — «Стрільцівський степ». В той час чисельність бабаків тут була найвищою на території Європи. У 1948 р. «Стрільцівський степ» одержав статус заповідника (площею 522 га). У 1972 р. по периметру заповідника створена кілометрова охоронна зона, у 2004 р. територія відділення Стрільцівського степу була розширена на 502 га за рахунок ділянок охоронної зони заповідника. До включення цієї ділянки до заповідної території тут концентрувалися основні поселення степового бабака, але після введення заповідного режиму відмічається невпинне скорочення чисельності бабака. І в решті, в 2006 р. бабак повністю зник у Глиняному яру, а в Крейдяному залишилось лише декілька родин. На сьогодні, після повного припинення випасу та сінокосіння. відмічається тенденція до зниження чисельності бабака на території заповідника. Особливо катастрофічним зниження відбулося протягом останніх трьох років. Так із 20 сімей що проживали в долині р. Черепаха на травень 2018 р. залишилось лише 4. Всього на території заповідника на даний час збереглося до 20 родин які сконцентровані на периферії трьома осередками. На території Стрільцівського степу відмічалося полювання на цьоголітків круком (Corvus corax), але на популяцію найбільш істотний вплив роблять домашні собаки, а також звичайні на північному сході України великі дикі хижаки — вовк і лисиця. Особливо цей вплив відчувається при фрагментації ареалу бабака, яка виникла в результаті заростання степу чагарниками. Для збереження популяції бабака необхідно використовувати такі методи як випас, в першу чергу, а при його відсутності — сінокосіння та пали. Принаймні необхідно розробити програми та провести експерименти з використання цих методів на великих ділянках.
The first marmot reserve of local importance was organised in Striltsivsky Steppe in 1923 when the number of marmots here was the highest in Europe. The status of ‘Striltsivsky Steppe’ reserve was elevated to republican importance in 1948 (total area of 522 ha). In 1961, it became a branch of the Ukrainian Steppe Reserve and later, in 1968, became a part of Luhansk State Reserve. In 1972, a perimeter-wise protective zone of 1 km width was created on an area of 1160 ha. Comparatively virgin pasture areas comprise the bulk of the territory of the zone. The area of the branch ‘Striltsivsky Steppe’ was enlarged by 502 ha by inclusion of the territories of Glinyanyi and Kreidyanyi ravines and Cherepakha river valley before the perimeter-wise zone was added to the protected territory in 2004. The strongholds of the marmot population were concentrated here but the numbers started to decrease after the establishment of protective regime. In 2006, marmots disappeared from Glinyanyi ravine and only a few family groups remained in Kreidyanyi ravine. The negative trend in marmot abundance is observed now within the whole territory of the reserve after cessation of grazing and haying practice. The most catastrophic decline was evidenced for the last three years. Only 4 of 20 families remained in Cherepakha river valley to May 2018. A total of 20 family groups survived within the territory of the reserve to date. These are concentrated on the periphery of the territory in three groups of families. Predator pressure is another factor of threat for marmots. The case of predation of rooks (Corvus corax) on young-of-the-year marmots are known but the heaviest impact is that of predation of feral dogs as well as of wolves and foxes, which are quite common in north-east Ukraine. The effect of predation was aggravated by the fragmentation of the territory populated by marmots because steppe areas become overgrown by shrubs. Grazing should be applied as a first-line conservation measure or otherwise haying and prescribed burning may be used as a substitution practice. The programmes of application of these methods and relevant experiments should be developed and launched on vast areas to guarantee the conservation of the steppe marmot population.
