Герменевтика туги, радості й жаху в поезії Т. Шевченка

Abstract

У статті автор досліджує літературно-герменевтичний потенціал поезії Т. Шевченка, водночас виявляючи художньо закодований національний сенс кількох екзистенціалів – туги, радості, жаху.

In this article, the author focuses on literary and hermeneutic potential of Taras Shevchenko’s poetry, thereby exploring the literary equivalents of his chief existential experiences, such as melancholy, joy and horror.

В статье автор исследует литературно-герменевтический потенциал поэзии Т. Шевченко, показывая художественно закодированный национальный смысл нескольких экзистенциалов – тоски, радости, страха.