Подавление ГАМК-эргической синаптической передачи азидином как возможный механизм его побочного судорожного действия

Abstract

Азидин (беренил, интервет) – протистицидный препарат на основе диминазена ацетурата – широко используется в ветеринарной практике для лечения и профилактики пироплазмоза, бабезиозов и тейлериоза. Азидин не применяют для лечения людей из-за серьезных побочных эффектов, в частности возможности инициации судорожной активности. Мы исследовали влияние азидина на вызванные ГАМК-эргические постсинаптические токи (ПСТ) в культуре нейронов гиппокампа с использованием методики пэтч-клэмп. Было обнаружено, что азидин в концентрации, эквивалентной 40 мкМ диминазена ацетурата, уменьшает амплитуду вызванных ГАМК-эргических ПСТ более чем в два раза в течение 3–4 мин после приложения. Поскольку концентрация димин азена в сыворотке крови после его инъекций в лечебных целях может достигать 45 мкM, представляется весьма вероятным, что побочный судорожный эффект азидина в основном обусловлен угнетением ГАМК-эргической передачи. Одновременное введение азидина с положительными модуляторами ГАМК-рецепторов может рассматриваться как прием, позволяющий минимизировать этот побочный эффект.

Азидин (беренил, інтервет) – протистицидний препарат на основі диміназену ацетурату – широко використовується у ветеринарній практиці для лікування і профілактики піроплазмозу, бабезіозу та тейлеріозу. Азидин не застосовують для лікування людей через серйозні побічні ефекти, зокрема можливість ініціації судомної активності. Ми досліджували вплив азидину на викликані ГАМК-ергічні постсинаптичні струми (ПСС) у культурі нейронів гіпокампа з використанням методики петч-клемп. Було виявлено, що азидин в концентрації, еквівалентній 40 мкМ диміназену ацетурату, зменшує амплітуду викликаних ГАМК-ергічних ПСС більш ніж у два рази протягом 3–4 хв після аплікації. Оскільки концентрація диміназену в сироватці крові після його ін’єкцій у лікувальних цілях може досягати 45 мкМ, є досить вірогідним, що побічний судомний ефект азидину в основному є зумовлений пригніченням ГАМК-ергічної передачі. Одночасне введення азидину з позитивними модуляторами ГАМК-рецепторів може розглядатись як спосіб, що дозволяє мінімізувати цей побічний ефект.