An independent, general method for checking consistency between diffraction data and partial radial distribution functions derived from them: the example of liquid water

Abstract

There are various routes for deriving partial radial distribution functions of disordered systems from experimental diffraction (and/or EXAFS) data. Due to limitations and errors of experimental data, as well as to imperfections of the evaluation procedures, it is of primary importance to confirm that the end result (partial radial distribution functions) and the primary information (diffraction data) are consistent with each other. We introduce a simple approach, based on Reverse Monte Carlo modelling, that is capable of assessing this dilemma. As a demonstration, we use the most frequently cited set of "experimental" partial radial distribution functions on liquid water and investigate whether the 3 partials (O-O, O-H and H-H) are consistent with the total structure factor of pure liquid D₂O from neutron diffraction and that of H₂O from X-ray diffraction. We find that while neutron diffraction on heavy water is in full agreement with all the 3 partials, the addition of X-ray diffraction data clearly shows problems with the O-O partial radial distribution function. We suggest that the approach introduced here may also be used to establish whether partial radial distribution functions obtained from statistical theories of the liquid state are consistent with the measured structure factors.

Iснує декiлька шляхiв отримання парцiальних радiальних функцiй розподiлу в невпорядкованих системах iз експериментальних дифракцiйних (i/або EXAFS) даних. Через обмеженiсть та похибки експериментальних даних, як i недосконалiсть обчислювальних процедур, першочергової важливостi набуває пiдтвердження того, що кiнцевi результати (парцiальнi радiальнi функцiї розподiлу) i первинна iнформацiя (дифракцiйнi данi) узгоджуються мiж собою. Пропонується простий пiдхiд, який базується на оберненому моделюваннi Монте Карло, який спроможний розв’язати цю дилему. В якостi демонстрацiї ми використовуємо найцитованiший набiр “експериментальних” парцiальних радiальних функцiй розподiлу для води i дослiджуємо, чи усi три парцiальнi розподiли (O–O, O–H i H–H) узгоджуються з повним структурним фактором чистої води H₂O, отриманим iз дифракцiї X-променiв. Ми показуємо, що хоча данi нейтронного розсiювання на важкiй водi цiлком вiдповiдають усiм парцiальним розподiлам, додаткове врахування даних розсiяння X-променiв виявляє проблеми з парцiальною функцiєю розподiлу O–O. Ми пропонуємо застосовувати запропонований тут пiдхiд також для вияснення того, чи парцiальнi радiальнi функцiї розподiлу, якi отриманi iз статистичних теорiй рiдкого стану, узгоджуються iз вимiряними структурними факторами.