Приведен краткий анализ истории развития механических теорий прочности материалов, их
преимуществ и недостатков. Получен физически достоверный и экспериментально обоснованный критерий эквивалентности квазиоднородных материалов. Структура критерия определена по результатам анализа уравнения предельной поверхности, форма которой удовлетворяет необходимые и достаточные требования, вытекающие из основных законов и
постулатов механики деформированного твердого тела. Уравнение включает инварианты,
контролирующие разрушение путем сдвига и отрыва. Степени ответственности каждого из
этих актов ставится в соответствие параметр пластичности материала, фигурирующий в
уравнении в виде весового коэффициента, определяемого по результатам испытания на
растяжение и сжатие. Получено условие предельного состояния материалов с неоднородной
структурой путем введения в критерий функции влияния, учитывающей статистические
аспекты прочности материалов в связи с наличием в них “слабых мест” (повреждений).
Определение структуры функции влияния сведено к решению задачи теории вероятности о
повторной выборке заданного объема.
Проведено короткий аналіз історії розвитку механічних теорій міцності матеріалів, їх переваг і недоліків. Отримано фізично достовірний і експериментально обгрунтований критерій еквівалентності квазіоднорідних матеріалів.
Структура критерію визначена за результатами аналізу рівняння граничної
поверхні, форма якої задовольняє необхідні і достатні вимоги, що випливають із основних законів і постулатів механіки деформованого твердого
тіла. Рівняння включає інваріанти, що контролюють руйнування шляхом
зсуву і відриву. Степені відповідальності кожного з цих актів ставиться у
відповідність параметр пластичності матеріалу, що присутній у рівнянні у
вигляді вагового коефіцієнта, який визначається за результатами випробувань при розтязі і стиску. Отримано умову граничного стану матеріалів із
неоднорідною структурою шляхом введення в критерій функції впливу, що
враховує статистичні аспекти міцності матеріалів у зв’язку з наявністю в них
“слабких місць” (пошкоджень). Визначення структури функції впливу зведене
до розв’язку задачі теорії вірогідності про повторну вибірку заданого об’єму.
