До тектонічних таксонів віднесено циклічності Вільсона, Штілле, галактична. Період Вільсона пов’язаний з періодичністю зміни положення осі обертання Землі, ним визначається циклічність (з періодом приблизно 200 млн років) розкриття та закриття океанічних систем. Т-фази Штілле накладаються на період Вільсона, пришвидшуючи чи сповільнюючи перебіг тектонічного процесу. Вони формують чітко виражені в седиментаційних басейнах осадові комплекси (серії), такі як ларамійська, сімферопольська, майкопська, баденська для палеоген-неогенового віку. Те саме стосується і галактичного періоду із значенням 1,24 млн років, який проявляє себе через зміну біоти у величині середньої тривалості (приблизно 2,48 млн років) такого палеонтологічного стратону, як ярус.
Періодом Вільсона визначають тектонічний таксон, названий Т-стадією, яку поділяють на Т-епохи, а останні на Т-фази. Природу Т-епохи із середньою тривалістю приблизно 45 млн років вважають не тектонічною, а кліматичною, яка пов’язана із періодичністю проходження Сонячної системи через більш ущільнені рукави Галактики. Однак оскільки тривалість Т-епохи приблизно дорівнює сумарній тривалості трьох Т-фаз Штілле, то в практичному змісті зручним є введення таксона Т-епоха у загальну схему тектонічної таксономії. Для мезо-кайнозою виділено та описано п’ять Т-епох — ранньокімерійську, пізньокімерійську, ранньоальпійську, середньоальпійську та пізньоальпійску.
Дрібніші таксони (цикліти, окремі шари), що входять до складу ярусу, вже не мають глобального і навіть регіонального поширення. Вони визначаються переважно геоморфологічними особливостями будови басейну в досліджуваній точці (наявністю, продуктивністю та віддаленістю джерела постачання осадового матеріалу, перепадами висот рельєфу тощо). На цьому рівні тектонікою створюються лише умови для утворення та реалізації седиментаційного процесу.
Wilson, Shtille and Galactic cyclicities are relevant to tectonic taxons. Wilson period is related to periodicity of change of the rotation axis of the Earth, it determines the cyclicity (with the period of approximately 200 million years) of opening and closing oceanic systems. T-phases of Shtille superimpose Wilson period accelerating or slowing down tectonic process. They form sedimentary complexes (series) clearly manifested in sedimentary basins, such as, for example, laramian, simferopolian, maikopian, badenian ones of Paleogen-Neogen age. The same is true for galactic period with 1,24 million years as well, manifesting itself through changes of biota in sense of average duration (2,48 million years approximately) of such a paleontologic straton as a layer.
Tectonic taxon, (called T-stage and subdivided in its turn into T-epochs and those ones into T-phases) is determined by Wilson period. The nature of T-epoch with average duration approximately 45 million years is not determined as tectonic but as climatic one related to periodicity of the Solar system passing through more compacted Galaxy arms. But as far as the duration of T-epoch is approximately equal to total duration of three T-phases of Shtille, so in practical meaning it becomes convenient introduction of taxon T-epoch in the general scheme of tectonic taxonomy. For Meso-Cenozoic five T-epochs were subdivided and described — Early-Cimmerian, Late-Cimmerian, Early-Alpine, Middle-Alpine and Late-Alpine.
Smaller taxons (cyclites, separate layers), involved into the layer do not already have global or even regional distribution. They are mainly determined by geomorphologic features of the basin structure in the studied site (presence, productivity and remoteness of the source of sedimentary material supply, differential of heights of relief and others). At this level only conditions for realization of sedimentary process are only produced by tectonics.
К тектоническим таксонам отнесены цикличности Вильсона, Штилле, галактическая. Период Вильсона связан с периодичностью изменения положения оси вращения Земли, им определяется цикличность (с периодом примерно 200 млн лет) раскрытия и закрытия океанических систем. Т-фазы Штилле накладываются на период Вильсона, убыстряя или замедляя протекание тектонического процесса. Они формируют отчетливо выраженные в седиментационных бассейнах осадочные комплексы (серии), например, такие как ларамийская, симферопольская, майкопская, баденская палеоген-неогенового возраста. То же касается и галактического периода со значением 1,24 млн лет, который проявляется через изменения биоты в значении средней длительности (примерно 2,48 млн лет) такого палеонтологического стратона как ярус.
Периодом Вильсона определяется тектонический таксон с названием Т-стадия, которая делится на Т-эпохи, а последние на Т-фазы. Природа Т-эпохи со средней длительностью примерно 45 млн лет определяется не как тектоническая, а как климатическая, связанная с периодичностью прохождения Солнечной системы через более уплотненные рукава Галактики. Но поскольку длительность Т-эпохи примерно равна суммарной длительности трех Т-фаз Штилле, то в практическом смысле оказывается удобным введение таксона Т-эпоха в общую схему тектонической таксономии. Для мезокайнозоя выделены и описаны пять Т-эпох - раннекиммерийская, позднекиммерийская, раннеальпийская, среднеальпийская и позднеальпийская.
Более мелкие таксоны (циклиты, отдельные пласты), входящие в состав яруса, уже не имеют глобального, зачастую даже регионального распространения. Они определяются преимущественно геоморфологическими особенностями строения бассейна в исследуемой точке (наличием, продуктивностью и удаленностью источника поступления осадочного материала, перепадами высот рельефа и др.). На этом уровне тектоникой создаются только условия для образования и реализации седиментационного процесса.
