Проследив развитие взглядов философской науки на проблему символов в
практической деятельности человека от Августина Блаженного до символических интеракционистов, предтечей которых в известном смысле был и К. Маркс, и Эрнста Кассирера, проанализировав действие парадигмальных образов и символов эпох и цивилизаций в истории человечества и социальных
символов сегодняшнего дня в мировой и отечественной политике, автор приходит к выводу, что символическая система человека кроме вертикального,
культурологического измерения, имеет и горизонтальное, праксиологическое;
что параллельно с миром вещей человек творит и мир символов, без которого
он уже не может воссоздавать и свой мир вещей; что парадигмальные образы
и символы эпох и цивилизаций не только создаются в определённые эпохи и
определёнными цивилизациями и способствуют их воспроизводству, а со временем и их смене, творя и новые эпохи, т новые цивилизации.
Переглянувши розвиток поглядів філософської науки на проблему символів
в практичної діяльності людини від Августина Блаженного до символічних
інтеракціоністів, попередником яких був в певним сенсі і К.Маркс, та Ернста
Касирера, проаналізувавши діяльність парадигмальних образів та символів
епох та цивілізацій в історії людства і соціальних символів сьогодення, автор
приходить до висновку, що сиимволична система людини крім вертикального
виміру, має і горизонтальний, праксіологічний вимір; що паралельно зі світом
речей людина творить і світ символів, без якого вона вже не може
відтворювати і свій світ речей; що парадигмальні образи та символи епох та
цивілізацій не тільки створені в певних епохах і певними цивілізаціями і сприяють их репродукції але з бігом часу сприяють їх зміні, створюючи і нові епохи, і
нові цивілізації.
Having searched the development of the views of philosophical science on the
problem of symbols in the practical activity of man from Augustin Beatific up to symbolical
interactionists, precursor of which was K.Marx in some sense, and Ernst Kassirer;
having analized the action of paradigmal images and symbols of epochs and
civilizations in the history of mankind in the world and domestic policy, the author
comes to the conclusion, that symbolical system of man besides vertical culturological
measure has also horizontal, praxiological, that in parallels with the world of
things, the man creates the world of symbols without which can not recreate his
world of things; that paradigmal images and symbols of epochs and civilization not
only are created in definite epochs and by definite civilizations but contribute to their
reproduction, and eventually to their changing, creating and new epochs, and new
civilization.
