Показати простий запис статті
dc.contributor.author |
Михальченко, М. |
|
dc.contributor.author |
Дашутін, Г. |
|
dc.date.accessioned |
2010-07-05T09:46:05Z |
|
dc.date.available |
2010-07-05T09:46:05Z |
|
dc.date.issued |
2006 |
|
dc.identifier.citation |
Політичні і правові ідеї Київської Русі в різних інтерпретаціях (Спадкоємці прагнуть отримати спадок і створити нові міфи) / М. Михальченко, Г. Дашутін // Політичний менеджмент. — 2006. — № 4. — С. 3-9. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
uk_UA |
dc.identifier.issn |
2078-1873 |
|
dc.identifier.uri |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/9614 |
|
dc.description.abstract |
Київська Русь як держава народилася, досягла розквіту і занепала. Це окрема сторінка історії. Але цю сторінку бажають „пришити” до своєї історії три країни – Україна, Росія, Білорусь. З наукової точки зору це некоректно. Історія України, Росії, Білорусі повинна писатися з тих часів, коли Київська Русь розпалася і на руїнах цієї середньовічної феодальної імперїі (очолюваної великим князем київським) склалися нові народності і нації, постали нові держави. Ці держави у різний спосіб залучали надбання своєї попередниці. Наприклад, Суздальське князівство на чолі з Андрієм Боголюбським залучало ці надбання своєрідно – час від часу захоплюючи Київ і вщент грабуючи місто, знищуючи його. Інші князівства по1іншому використовували досвід Київської Русі. Наприклад, Галицько1Волинське князівство зберігало і примножувало політичні й духовні цінності своєї попередниці. |
uk_UA |
dc.language.iso |
uk |
uk_UA |
dc.publisher |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
uk_UA |
dc.subject |
Теорія |
uk_UA |
dc.title |
Політичні і правові ідеї Київської Русі в різних інтерпретаціях (Спадкоємці прагнуть отримати спадок і створити нові міфи) |
uk_UA |
dc.type |
Article |
uk_UA |
dc.status |
published earlier |
uk_UA |
Файли у цій статті
Ця стаття з'являється у наступних колекціях
Показати простий запис статті