Культурою має утверджуватися нова Україна (з культурологічних поглядів)

Abstract

Вшановуючи 80-ліття з дня смерті Михайла Грушевського, величної постаті української культури, усвідомлюємо, що універсалізм його особистості, продуктивність його наукових досліджень, діяльність на ниві державотворення вражає: історик, культуролог, літературознавець, мистецтвознавець, етнолог, белетрист, критик, організатор науки, державний діяч. Воістину, людина ренесансного типу. Поставивши національну ідею домінантою своєї творчості, він переконливо довів, що українство має давні витоки своєї історії, мови, традицій, тисячолітню тяглість безперервності свого буття. Був упевненим у тому, що історія народу і його культура — нерозривні: історія — це і є процес культурної самореалізації народу з його неповторними психо-фізичними та духовними особливостями. Наголошував, що світова культура реалізується лише в національних культурах, позаяк загальнолюдське виражається через національне. Концентрований вираз такої єдності національного та загальнолюдського вбачав у творчості Лесі Українки, Олександра Олеся. Тенденція національного культурного розвитку визначалася ним як природне інтегрування в неї досягнень загальнолюдської культурної еволюції. В реалізації цих ідей велика роль належить освіті рідною мовою. Такий підхід приведе не тільки до «культури краси», а й до «культури життя».

In 80th anniversary of Mykhailo Hrushevsky’s death Mykhailo Hrushevsky had obviously been great figure of Ukrainian culture. Universality of his personality, productivity of his research-works, activity in the state matters have proven Hrushevsky’s efforts as historian, culturologist, literature expert, art scholar, ethnologist, fictionist, critic, organizer of science and statesman. Truly, he had belonged to a type of Renaissance persons. Forwarding national idea as a dominant one in his work, Hrushevsky had convincingly claimed that proUkrainian attitudes still contained ancient sources of people’s history, language, traditions, millennia of unbroken existence. He had trusted in the fact, that history of the people and folk culture belonged to inseparable entities. History – in Hrushevsky’s view – is the process of people’s self-realization with unique psycho-physical and spiritual characteristics. He had emphasized that world culture realized itself only through national cultures, as in the case of universal values expressed by means of national ones. Concentrated expression for this unity of national and universal matters he had seen in L. Ukrainka’s and O. Oles’ creations. National cultural development had been determined by him as a natural integration of artistic and human values into universal cultural evolution. Mastering of the native language has played quite important role in the implementation of those ideas. This approach might lead not to the «culture of beauty» only but also to a «culture of life».

К 80-летию со дня смерти Михаила Грушевского В 80-ю годовщину со дня смерти Михаила Грушевского, величественного светоча украинской культуры, мы особенно отчетливо осознаем универсализм его личности, разнообразие его научных изысканий, деятельность на ниве государственного строительства, а также впечатляющие результаты его трудов как историка, культоролога, литературоведа, искусствоведа, этнолога, беллетриста, критика, организатора науки, мирового политика. Воистину, М. Грушевский был человеком ренессансного типа. Избрав национальную идею доминантой своего творчества, он убедительно доказал, что в украинстве сохранены самые отдаленные истоки истории народа, его языка, традиций и тысячелетняя протяжённость его непрерывного бытия. Ученый был убежден, что история народа и его культура неразрывны: история в сути своей является процессом культурной самореализации народа с его неповторимыми психофизическими и духовными особенностями. Он подчеркивал, что мировая культура реализуется в культурах национальных, подобно тому, как общечеловеческое выражается через национальное. Концентрированное выражение такого единства национального и общечеловеческого М. Грушевский усматривал в творчестве Леси Украинки и Олександра Олеся. Механизм национально-культурного развития определялся им как естественное пополнения процесса культурного развития достижениями общечеловеческой культурной эволюции. В реализации этих идей особая роль принадлежит образованию на родном языке. Такой подход иведёт не только к «культуре красоты», но и к «культуре жизни».