Регістри співочого голосу та значення врахування їх особливостей у педагогічній і творчій роботі

Abstract

У творчій та педагогічній практиці ще недостатньо уваги приділяється врахуванню специфіки регістрів співочого голосу. Можна виділити насамперед такі регістри. Штро-бас – найнижчий регістр, який вживається переважно тільки а мові, хоча трапляється і у вокальній практиці. Нефальцетний (він же "грудний", перший) – у мовця і співака переважають вібраційні відчуття в зоні трахеї (грудні). Фальцетний регістр ("головний", другий) – охоплює в своєму діапазоні верхні тони малої октави (рідко і у низьких голосів), всю першу і всю другу октави, досягаючи у жіночих і дитячих голосів ре – мі третьої октави. "Свистковий" або "флейтовий" регістр – охоплює, як правило, верхній тетрахорд другої октави, третю октаву і часом нижні тони четвертої. Регістри не "стикуються", а "накладаються" один на одного, окрім "штро-баса", що не має тональної звуковисотності. Голосовий апарат завжди працює в якомусь одному регістрі. Але всередині кожного можлива нескінченна кількість варіації щільності і глибини змикання голосових складок, різних співвідношень сили видиху, швидкості плину повітря через гортань і опору складок. Співаки мають знати, в якому регістрі працюють голосові складки в кожен момент, на кожному тоні.

В творческой и педагогической практике еще недостаточно внимания уделяется учету специфики регистров певческого голоса. Можно выделить прежде всего такие регистры. Штро-бас – самый низкий, употребляющийся в основном в обыденной речи, хотя встречается и в певческой практике. Его называют шуршащим, трещащим. Нефальцетный (“грудной”, первый) – у говорящего и поющего преобладают вибрационные ощущения в области трахеи (грудные). Этот регистр широко присущ и обыденной речи. Фальцетный регистр (“головной”, второй) – захватывает в своем диапазоне верхние тоны малой октавы (редко и у низких голосов), всю первую и всю второю октавы, достигая у женских и детских голосов ре – ми третьей октавы. “Свистковый” или ”флейтовый” регистр – охватывает как правило, верхний терахорд второй октавы, третью октаву, иногда и нижние тоны четвертой. В такой классификации регистры не “стыкуются” друг с другом, а ”накладываются” друг на друга, кроме “штро-баса”, не имеющего тональной звуковысотности. Голосовой аппарат всегда работает в каком-то одном регистре. Но внутри каждого возможно бесконечное количество вариаций плотности и глубины смыкания голосовых складок, бесконечное количество разных соотношений силы выдоха, скорости прохождения воздуха через гортань и сопротивления складок. Певцы должны точно знать, в каком регистре работают голосовые складки в каждый момент, на каждом тоне.

Consideration of history of question shows that large role informing ideas about registers played singing of the castrated men. Features of their physiology (a small children's throat on the big adult body) allowed them to have the three-octave range rather uniform sounding which consisted of two registers: "chest" (not falsetto) and "head" (falsetto). Such singing had some traditions, but they are not actual now. We can say mainly about four registers. Shtro-bas – the lowest one which is used previously in the every-day speech. It is called rustling, cracking. Not falsetto ("chest", the first) – a talking and singing man during his work the oscillation feeling prevail in area of trachea (thoracic). As a rule, all use this register in the speech. The falsetto register ("head", the second) which takes in the range the top tones of a small octave (seldom at deep voices), all the first and all the second octaves, reaching at female and children's voices of D E of the third octave. From the description of registers it is possible to see that on the range they aren't joined with each other, but are imposed at each other on range, except the "shtro-bass" which doesn't have voice-frequency sound altitude. Beyond objective existence of four registers it should be noticed that objective existence of the mechanism of machine translation of work of a throat from one register in another which is carried out by the principle of the "threshold" phenomenon so widespread in physiology and mechanisms of regulation in general. The voice device always works in some one register. But in each register can have the endless amount of variations of closeness and depth of closing of vocal folds, endless amount of different ratios of force of an exhalation, speed of passing of air through a throat and resistance of folds. Subjectively the singers always have to know exactly in what register voice folds at every moment, work at each tone.