Садово-паркове мистецтво Європи: сади античності

Abstract

В статье говорится о развитии садово-паркового искусства на территории Европы в античный период. Выделены характерные особенности, отличающие сады и парки, возникшие в античные времена в Греции и Римской империи. Показано, что природные группы деревьев, росшие на горных склонах Древней Греции, были основой для священных рощ. Деревья, прилегающие к храмам, назывались храмовыми рощами, окружающие водоёмы – нимфеями, рощи, посвящённые героям – героонами. Характерными для данного периода были сады и аллеи, в которых древнегреческие философы (Платон, Аристотель, Эпикур) передавали знания своим ученикам. Переняв некоторые художественные идеи у греков, римляне революционизировали садово-парковое искусство. Парковый ансамбль со всеми его атрибутами является продуктом римской цивилизации. Роскошный сад становится неотъемлемой частью стиля жизни римской знати. Укрываясь на загородных виллах от летней жары, римские нобили стремились продемонстрировать своё богатство, а также познания в области литературы и философии. Декоративность и символизм стали вытеснять природную красоту ландшафта. Высокого уровня достигло в этот период топиарное искусство. Засушливый климат и сложный рельеф местности потребовали решения многих инженерных проблем. Автором подчёркнут вклад античного паркостроения в становление и развитие европейской и мировой садово-парковой культуры.

У статті йдеться про розвиток садово-паркового мистецтва на теренах Європи в античний період. Виділені характерні особливості, що відрізняють сади і парки, створені за античних часів у Греції та Римській імперії. Показано, що природні групи дерев, які росли на гірських схилах давньої Греції, були основою для священних гаїв. Дерева, що прилягали до храмів, називалися храмовими гаями; ті, що оточували водойми – німфеями; гаї, присвячені героям – героонами. Характерними для цього періоду були сади та алеї, в яких давньогрецькі філософи (Платон, Аристотель, Епікур) передавали знання своїм учням. Запозичивши деякі художні ідеї у греків, римляни революціонізували садово-паркове мистецтво. Парковий ансамбль з усіма його атрибутами є продуктом римської цивілізації. Розкішний сад стає невід’ємною часткою стилю життя римської знаті. Ховаючись від літньої спеки на заміських віллах, римські нобілі прагнуть продемонструвати своє багатство та знання в галузі літератури і філософії. Декоративність та символізм почали витісняти природну красу ландшафту. Високого рівня досягло у цей період топіарне мистецтво. Посушливий клімат та складний рельєф місцевості вимагали вирішення багатьох інженерних проблем. Автором підкреслено внесок античного паркобудівництва у становлення і розвиток європейської та світової садово-паркової культури.

In article it is spoken about the development of landscape art in Europe in ancient times. It is highlighted the characteristic features that distinguish gardens and parks, created in ancient Greece and Roman Empire. Since ancient times in Greece there was a cult of trees and flowers, which was reflected in the poetic myths and legends. It is shown, that natural groups of trees that grew on the mountain slopes, became the basis for the creation of sacred groves: temple gardens (situated around the temples), heroes’ groves (created in honour of the Greek heroes), nymphaion (dedicated to the nymphs). The first park in Greece, dedicated to Diana, the goddess of hunting, was laid by historian Xenophon. Typical for this period were gardens and parks, in which ancient Greek philosophers (Plato, Aristotle, Epicurus) passed the knowledge to their students. A beautiful garden with many species of plants raised a disciple of Aristotle, Theophrastus, which was called “the father of botany”. In the cities there was not enough land available for gardens cultivation. The large garden plots owned only Supreme rulers and very rich men. A model of the ancient Greek garden was considered the garden of king Alkinoy, described by Homer in the “Odissey”. However, the ancient Greece Ancient Greece was the birth place of the public gardens. Shady trees were planted on the squares around the cool fountains, where the city-dwellers preferred to spend the most part of the hot day. Having learned some of the artistic ideas of the Greeks, the Romans revolutionized the garden and park art. Park ensemble as the phenomenon with all its attributes is a product of the Roman civilization. The garden has become an integral part of the life style of the Roman nobility, which preferred to spend the hottest time of the year outside of cities, at their villas, surrounded by greenery. Here the Roman aristocrats tried to demonstrate their wealth, as well as knowledge of literature and philosophy, The art of catting of green plantations reached the high level. Decorative art and symbolism displace the natural beauty of the landscape. The arid climate and the complicated relief required the solution of many engineering problems, such as the planting on the mountain slopes and water supply. The cultivation of gardens in the Roman Empire helped scientific treatises on farming and gardening of such well-known poets, writers and naturalists, as Virgil, Horace, Cato, Varro, Pliny the Elder. The author underlines the contribution of the ancient landscape designers to the formation of European and world landscape gardening culture A characteristic feature of ancient Greek garden construction was the skillful use of picturesque landscape: the use of natural groups of trees, the creation of terraces for planting of ornamental plants, the development of efficient methods mountain of water supply. At this time began the decoration of gardens with small sculptural forms, pergola, fountains. The Roman contributions to the world gardening was: an axial placement of plants, the use of flower stalls and busts sculpture, the improvement of figured cutting of trees and bushes. Creatively using the experience of previous centuries, the Greeks and the Romans laid the basis for further development of landscape ar tnot only on the European territory, but all over the world.