Handel z Rosją w dyskusji na Sejmie Wielkim (1789 r. )

Abstract

Artykuł dotyczy dyskusji nad ustaleniem zasad handlu z Rosją i jej wojskami walczącymi na froncie tureckim, toczącej się na Sejmie Wielkim głównie w 1789 roku. Odbywała się ona w warunkach ścierania się interesów szlachty z województw ukraińskich, zainteresowanej wykorzystaniem wojennej koniunktury dla osiągnięcia maksymalnych zysków. Stąd skłonna była nie tylko sprzedawać żywność wojskom rosyjskim na terenie Rzeczypospolitej, ale podejmując też ryzyko dostarczania jej do magazynów na terenach tureckich. Z drugiej strony istniały obawy, głoszone głównie przez przedstawicieli województw zachodnich, że dostawy te naruszą zasady neutralności, wzmocnią pozycję w czasie wojny z Turcją, później zaś pozwolą na ponowne zniewolenie Rzeczypospolitej. Dyskusja ta jest jednocześnie doskonałym przykładem powolności ustawodawczej i krasomówstwa Sejmu Wielkiego.

В статті висвітлена дискусія щодо засад торгівлі з Росією і її військом, яке воювало на турецькому фронті, яка точилася на Великому сеймі в 1789 році. Відбувалася вона в умовах зіткнення інтересів шляхти з українських воєводств, зацікавлених використанням військової кон’юнктури для отримання максимальної вигоди. Тому схильна була не тільки продавати живність російським військам на теренах Речі Посполитої, але ризикувати доставкою її до місць дислокації на турецьких теренах. З іншого боку існували застереження, озвучені головним чином представниками західних воєводств, що ті поставки будуть порушувати нейтралітет, зміцнюючи в часи війни позиції Туреччини, що пізніше дозволить сподіватися на звільнення Речі Посполитої. Та дискусія є одночасно досконалим прикладом сповільнення законотворчої діяльності та красномовства Великого сейму.

В статье отображена дискуссия относительно условий торговли с Россией и ее войсками, которые воевали на турецком фронте, что велась во время Великого сейма в 1789 году. Проходила она в условиях столкно-вения интересов шляхты с украинских воеводств, заинтересованных использовать военную конъюнктуру с целью получения максимальной выгоды. Поэтому была склонна не только продавать живность российским войскам на территории Речи Посполитой, но доставкой ее до мест дислокации и на турецкой территории. С другой стороны существовали предостережения, озвученные главным образом представителями западных воеводств, что эти поставки будут нарушать нейтралитет, усиливая позиции Турции во времена войны, что позже позволит надеяться на освобождение Речи Посполитой. Эта дискуссия является одновременно четким примером снижения темпов законотворческой деятельности и красноречия Великого сейма.