У статті проведено огляд сучасної літератури, що показує зростаючу роль оцінки якості життя (ЯЖ) в
кардіології дорослого населення, і безпосередньо у дорослих з вродженими вадами серця (ВВС). Розвиток
кардіохірургії в світі і в Україні дозволило поліпшити виживання дітей з ВВС (до 90%), а так само поставило
цілий ряд питань перед дорослими кардіологами, що вимагають багатостороннього вивчення. Діагноз
нозологічної одиниці ВПС у дорослих не є першорядним, так як даний порок вже усунуто. Морфологічні
субстрати прооперованого серця не тільки наслідок неправильного природного формування структури,
а й наслідок вже ятрогенії.
Перехід в підлітковий період і в доросле життя принципово змінює завдання і підходи до даних
аномалій. Усунення залишкових патологічних змін в серці у прооперованих пацієнтів пов’язане з високим
ризиком (повторні операції, наявність ускладнень). Відмінність підходів в педіатричній кардіології, де в
період новонародженості та раннього дитинства перед лікарем стоїть завдання зберегти життя дитині,
зміщує концепцію надання допомоги дорослим з ВВС, з виділенням двох принципових напрямків, таких
як збереження ЯЖ і збільшення тривалості життя. Стандартизація і активне впровадження оцінки ЯЖ у
пацієнтів з ВВС поліпшить результати ведення, як підлітків, так і дорослих з даною патологією.
The article reviews the current literature, which shows the increasing role of evaluation of quality of life
(QL) in medicine and cardiology of adult population. The important and ever-increasing groups of the cardiology
patients are patients with congenital heart diseases (CHD). The development of cardiac surgery in the world
and in Ukraine has improved the survival rate of children with CHD. The formation of the patient’s care with the
CHD first was built for young children, then babies. As cardiac surgery and cardiology improved, the accents for
patient care with the CHD have moved from pediatric system to formation of a coherent structure of cardiac
services for adults with this disease.
The standardization of protocols in care of patients with CHD has led to survival rates over 90% of all children
with CHD. The success of this approach, together with improving both surgical techniques and medical equipment
influenced on the increasing role of iatrogenic factors. During adolescence and the transition to adulthood are
processes that fundamentally change the objectives and approaches to those defects. Tool removal of residual
pathologic changes in heart patients are highly risky (repeatable surgery, post operational complications). Such
features will eventually form the basic purpose of assisting adults with CHD, which aims to increase life expectancy
with saved or improved QL (if it was reduced to an operation). Standardization and active introduction of QL
assessment in patients with CHD will improve results for both teenagers and adults with this pathology.
