Диагностические и прогностические аспекты сосудистых нарушений у больных с остеохондроз ом шейного отдела позвоночника на этапе восстановительного лечения

Abstract

Проаналізовано результати діагностичного дослідження 400 хворих, що надійшли на відновлювальне лікування. Всім хворим проведено клініко-вертебро-неврологічне, лабораторне та рентгенологічне обстеження. Більшості з них (92%) за місцем проживання проводилося стаціонарне (в неврологічному або терапевтичному відділеннях) або амбулаторне лікування. Результати досліджень показали, що клініко- неврологічний діагноз у осіб, що надійшли на санаторну медичну реабілітацію, може бути встановлений тільки за сукупністю клінічних, неврологічних, лабораторних і сучасних променевих рентгенологічних методів дослідження (СКТ, МРТ) та ультразвукового дуплексного сканування, дозволяють визначити порушення в кісткових, м’яко-тканинних структурах ШВХ, вертебральних та інтракраніальних судинах і в структурі головного мозку.

400 patients acting on a sanatory rehabilitation with a diagnosis osteochondrosis of cervical spineare analysed. Majority from them (34,5 – 86,2%) persons of the most able to work age. Duration of illness hesitated from one year to 15–20. The clinical and neurological, laboratory, roentgenologic researches, CT and MRI of cervical spine, ultrasonic dopplerography were conducted,. Treatment: magnetotherapy of neck-collar zone, air-baths, morning hygienical gymnastics, exercise therapy, terrenkur, massage of collar zone, medicamental. Thus, accounting for clinical, radiological and hemodynamic data allows to establish the true cause of vertebrogenic complaints and individualize the sanatorium of rehabilitation of patients admitted to treatment with osteochondrosis of the cervical spine.