У роботі вивчали вплив цукрового діабету (ЦД) на динаміку сироваткових рівнів фактора Віллебранда
(ФВ) та інгибитора тканинного активатора плазміногену1 (ІТАП 1) при інфаркті міокарда (ІМ).
До дослідження було включено 105 пацієнтів з ІМ з зубцем Q, з котрих 21 хворий на ЦД 2 типу та 84
хворих без ЦД. Контрольну групу склали 30 осіб без серцево-судинної патології та порушень вуглеводного
обміну.
Порівняльний аналіз динаміці активності факторів згортувальної та протизгортувальної систем
у хворих на ІМ із та без ЦД показав, що наявність ЦД є асоційованою із суттєво більшим зростанням
показників ФВ та ІТАП 1 в першу добу розвитку ІМ. К 14-й добі ІМ у пацієнтів як з так і без ЦД спостерігається
односпрямована динаміка як рівнів ФВ так і рівнів ІТАП 1. При цьому у хворих, що страждають на ЦД, на
14-у добу ІМ рівні ІТАП 1, у відмінність від концентрацій ФВ, залишаються більш високими, ніж у пацієнтів
без ЦД.
Було встановлено, що хворі на ІМ зі супутнім ЦД 2 тип, мають більш високий тромбогенній потенціал у
порівнянні з особами без ЦД, що є негативним прогностичним фактором як для перебігу гострого періоду
ІМ, так і в пізніших етапах захворювання.
Influence of diabetes mellitus (DM) on the dynamic of serum levels of von Willebrand factor (vWF) and
plasminogen activator inhibitor 1 (PAI1) in myocardial infarction (MI) patients has been studied.
A total of 105 Q-wave MI patients have been included: 21 patient with type 2 DM, 84 patients without
DM. Control group comprised 30 age-gender matched persons with no cardio-vascular pathology and no
carbohydrate metabolism abnormalities.
Comparative analysis of pro- and anticoagulation systems activities in MI patients with and without DM has
revealed that DM is associated with more significant increase of vWF and PAI1 levels at day 1 of MI. At day 14 of
MI in both diabetics and non-diabetics groups the same vectors of vWF and PAI1 were observed. Therewith in DM
patients serum levels of PAI1 in contrast to vWF levels at day 14 of MI remained higher than in non-diabetics.
It has been concluded that MI patients with concomitant type 2 DM compared with non-diabetics are
characterized by higher thrombogenic potential which is known to worsen short- and long-term prognosis
following MI.