Некросимволізм приписів у традиційній звичаєвості гончарів Чернігівщини

Abstract

Стаття присвячена дослідженню заборони випалювати глиняні вироби у гончарів села Верба Коропського району Чернігівської області, коли в селі є ще не похований покійник. Цей припис розглядається на широкому тлі аналогічних заборон у слов’ян, германців та інших індоєвропейських народів. Показано його зв’язок із уявленнями про смерть, притаманними традиційній культурі, та культом Громовержця, оскільки полум’я гончарного горна ототожнювалося з блискавкою.

Статья посвящена запрету обжигать глиняные изделия, если в селе есть ещё незахороненный покойник, у гончаров села Верба Коропского района Черниговской области. Это предписание рассматривается на широком фоне аналогичных запретов у славян, германцев и других индоевропейских народов. Показано его связь с представлениями о смерти, присущими традиционной культуре, и культом Громовержца, поскольку пламя гончарного горна отождествлялось с молнией.

The article deals with the superstitial ban of the potters in the village of Verba of the Korop District of the Chernihiv Region on the burning earthenware, if there is a still unburied deceased in a village. This prescription has been considered on a broad background of similar prohibitions among the Slavs, Germans, and other Indo-European peoples. The author shows its relationship with notions of death inherent in traditional culture and the cult of the Thunderer because the flame in a pottery kiln was associated with lightning.