Середньо-верхньодевонські відклади Придобрудзького прогину характеризуються
циклічною структурою (20 сульфатно-карбонатних циклітів). Верхня частина цикліту звичайно представлена ангідритами, середня — сульфатно-карбонатними нашаруваннями, нижня — водоростевими вапняками, з базальним кластично-пелітовим горизонтом. Зміни структури та потужности циклітів фіксують три моменти високого (середній ейфель, ранній живет, пізній фран) та чотири моменти низького (ранньо- та пізньоейфельський, пізньоживетський, середньофранський) стояння рівня моря. Такі коливання глибини седиментаційного басейну спричинили певну
просторову неоднорідність структури циклів та їх групування (по 2 — 6) у більші
одиниці (мезоцикли) ре- або проґресивної природи. Специфіка мезоциклічної структури розрізу в межах окремих ділянок реґіону спричинила розвиток декількох нафтогазоносних горизонтів локального, зонального, субреґіонального та реґіонального
типів, які характеризуються специфікою розвитку біостромових роздувів.
The cyclic structure of the Middle-Upper Devonian deposits are distinquished. The cycles thickness
variability analysis revealed three high sea level momетts (Middle Eifelian, Early Gyvenian, Late Frasnian) and
four low sea level moments (Early and Late Eifelian, Late Gyvenian, Middle Frasnian). Such sea-depth
fluctuations caused certain space unhomogeneouty of cycle’s structure and it’s grouping (for 2-6) into more
large units (mezocycles) re- or progressive nature. Mezocyclic structure changeabjliti caused regional, zonal
and local oil-gasbearing complexes development.