Роль PPARs и его изоформ при метаболических нарушениях, связанных с инсулинорезистентностью и диабетом

Abstract

PPARs играют ключевую роль в энергетическом гомео-стазе, воспалении, развитии инсулинорезистентности, метаболическом синдроме, поэтому особое внимание уделяется синтезу лигандов PPARs (фибраты, тиазолидиндионы). Три изоформы PPARs активируются жирными кислотами и их дереватами – эйкозаноидами. Полиморфизм Pro12Ala гена PPARG2 влияет на чувствительность тканей к инсулину и на риск развития диабета. Полиморфизм PPARs вероятно связан с дифференцированным ответом на фармакотерапию, что является основанием для разработки персонализированного применения препаратов и оценки прогноза.

PPARs відіграють ключову роль в енергетичному гомеостазі, запаленні, розвитку інсулінорезистентності, метаболічному синдромі, тому особливу увагу надано синтезу лігандів PPARs (фібрати, тіазолідіндіони). Три ізоформи PPARs активуються жирними кислотами та їхніми дереватами – ейкозаноїдами. Поліморфізм Pro12Ala гена PPARG2 впливає на чутливість тканин до інсуліну та на ризик розвитку діабету. Припускають, що поліморфізм PPARs пов’язаний з диференційованою відповіддю на фармакотерапію, а це є підставою для розробки персоналізованого застосування препаратів і оцінки прогнозу.

PPARs play the key role in energy homeostasis, inflammation, development of insulin resistance, metabolic syndrome, therefore the special attention is spared to synthesis of the ligand PPARs (fibrates, thiazolidinediones). Three isoforms of PPARs are activated by the fatty acids and their derivatives – eukosanoides. Polymorphism of the Pro12Ala gene PPARG2 affects the sensitiveness of tissues to insulin and the risk of the development diabetes. It is assumed that the PPAR polymorphism is related to the differential answer on pharmacotherapy that is the foundation for development of the personification of the drug application and the estimate of prognosis.