Мутагенная активность радионуклидных загрязнений в зоне аварии на Чернобыльской АЭС

Abstract

Изучали генетические последствия хронического облучения растений озимой пшеницы в зоне отчуждения Чернобыльской АЭС. Установлено, что даже через 20 лет после аварии на ЧАЭС тенденция к снижению уровня мутационной изменчивости не наблюдается. Частота видимых мутаций через 7, 13 и 20 лет после аварии существенно превышала спонтанный уровень и включала широкий спектр их типов. Повышенный уровень мутационной изменчивости в зоне ЧАЭС свидетельствует о генетической угрозе всему живому на значительных территориях и требует дальнейшего тестирования генетических последствий загрязнения окружающей среды радионуклидами.

Вивчали генетичні наслідки хронічного опромінення рослин озимої пшениці в зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Встановлено, що навіть через 20 років після аварії на ЧАЕС тенденція до зниження рівня мутаційної мінливості не спостерігається. Частота видимих мутацій через 7, 13 і 20 років після аварії істотно перевищувала спонтанний рівень і включала широкий спектр їх типів. Підвищений рівень мутаційної мінливості в зоні ЧАЕС свідчить про генетичну загрозу всьому живому на значних територіях і потребує подальшого тестування генетичних наслідків забруднення довкілля радіонуклідами.

The genetic effects of chronic exposure of winter wheat plants in the exclusion zone of Chernobyl were studied. It was found that even 20 years after the Chernobyl accident trends to reduction of the level of mutational variability not observed. The frequency of visible mutations after 7, 13 and 20 years after the accident was much higher than the spontaneous level and included a wide range of types. Elevated levels of mutational variability in the Chernobyl zone indicate the genetic risk of all alive on large areas and require further testing of genetic effects of environmental pollution by radionuclides at all levels of biota with regard to effect on future generations.