У статті подано докладний стилістичний аналіз двох міфів про
походження скіфів і двох історичних новел про скіфів царського роду,
використання Геродотом як джерела свідчень про Скіфію при створенні
свого твору «Історія». Наводяться аргументи, що не дозволяють погодитися з думкою про скіфське походження міфу про зустріч Геракла із
змієногою богинею та їх трьох синів, родоначальників скіфів, агафірсів і
гелонів. Автор також критикує припущення щодо створення цього міфу
грецькими жерцями і доводить, що міф про Геракла в Скіфії й новели про
Анахарсиса та Скіла були колективною творчістю грецьких колоністів,
що жили в Ольвійській державі в VІ–V ст. до н. е.
В статье дан подробный стилистический анализ двух мифов о
происхождении скифов и двух исторических новелл о скифах царского
рода, использованных Геродотом в качестве источника сведений о Скифии
при написании своего произведения «История». Приводятся доводы, которые не позволяют принять мнение о скифском происхождении мифа о
Геракле как родоначальнике скифов, агафирсов и гелонов. Автор также
критикует предположение отно си тельно создания этого мифа греческими жрецами, и доказывает, что миф о Геракле в Скифии и новеллы об
Анахарсисе и Скиле являются коллективным творчеством греческих
колонистов, живших в Ольвийском государстве в VІ–V вв. до н. э.
In paper have been analyzed two myths about origins of Scythians and two
historical novels of Scythians tsar’s clan, which had been used in Herodotus’s
«History». It is proved, that myth about Heracles, goddess with serpentine legs
and three sons as Scythians’ ancestors had non-Scythian derivation. The author
criticized assumption of creation the myth by old Greek priests; she proves, that
myth about Heracles in Scythia and novels about Anacharsis and Scyles are
collective creation of Greeks, who lived in Olbian polis in VІ–V BC.
