Анотація:
Одним з чинників, що спричинили політичну кризу в Україні після парламентських виборів 2006 року, стали зміни в системі державного правління: повноваження Президента і Верховної Ради щодо урядової влади були перерозподілені на користь парламенту. Конфронтація між Президентом, з одного боку, і парламентською більшістю та сформованим нею урядом, з іншого, що тривала увесь 2007 рік і призвела до дочасного розпуску Верховної Ради, актуалізувала проблему завершення конституційної реформи [1]. Мета статті – проаналізувати раціональності моделей державного правління у контексті специфічних умов розвитку посткомуністичних суспільств.