Анотація:
В сучасне українське суспільство з 1990-х років повернулася давня теза: „Хоча б не було гірше”. Вона досить влучно передає суспільні настрої та очікування більшості українських громадян. Світова криза, що нині „блукає” планетою, зустрілася з українськими реаліями, специфіка яких полягає у поєднанні світової кризи у всіх її проявах – фінансово-іпотечних, економічних, внутрішньополітичних, інституційних. Наш громадянин адекватно відреагував на цю ситуацію новим анекдотом: „Летить криза над світом, пролітає над США й каже: „О, добре я тут попрацювала”. Пролітає над Європою: „І тут мої результати непогані”. Летить над Україною і здивовано
запитує: „А тут який фахівець до мене так якісно реалізувався?”. Фольклор підводить фахівців до логічного висновку: Україна вже давно переживає системну кризу, а світова криза лише легалізувала її прояви у вигляді так званої „нефункціональної демократії”. При демократичній риториці і збереженні загалом демократичних
принципів українське суспільство потерпає від „діяльності” неефективних владних і політичних інституцій та неякісного державного менеджменту.