У статті розглядається історія політизації Голодомору в
Україні 1932 – 1933 рр., а також процес його перетворення в
один із провідних напрямів української зовнішньої політики при
президентові Ющенку. Детальний аналіз специфіки і
закономірностей історичного розвитку даного питання, рівно
як і розгляд практики визнання геноцидів у світі, дозволяють
автору дійти висновку про неможливість досягнення в
найближчій перспективі головної мети кампанії з
міжнародного визнання Голодомору актом геноциду
українського народу.
В статье рассматривается история политизации
Голодомора в Украине 1932–1933 гг., а также процесс его
превращения в один из ведущих направлений украинской
внешней политики при президенте Ющенко. Детальный анализ
специфики и закономерностей исторического развития данной
проблемы, равно как и рассмотрение мировой практики
признания геноцидов, позволяют автору сделать вывод о
невозможности достижения в ближайшей перспективе
главной цели кампании по международному признанию
Голодомора актом геноцида украинского народа.
The article covers politicization history of 1932–1933 Great
Famine in Ukraine (Holodomor) and its transformation into one of
the key points of the Yuschenko administration foreign policy course.
Detailed analysis of research subject history specifics and
regularities as well as scrutiny of genocide recognition cases in the
world lead the author to a conclusion that the nearest future is
unlikely to bring the overall international recognition of the Ukraine
Holodomor as genocide.
