На базе анализа действующего законодательства сделан вывод, что правовой режим имущества предприятия не может определяться учредителями на альтернативной основе и зависит от способа создания предприятия (унитарное или корпоративное). С целью унификации норм хозяйственного и гражданского законодательства предложено и унитарные предприятия признать субъектами права собственности, конструируя в их структуру учредителя в качестве высшего единоличного органа управления, наделенного (как и вышестоящие органы управления корпоративных предприятий) компетенцией ограничивать исполнительный орган в праве распоряжения частью имущества (право хозяйственного ведения), а оставшейся части (или всего) имущества – в режиме права собственности.
На базі аналізу діючого законодавства зроблено висновок, що правовий режим майна підприємства не може визначатися засновниками на альтернативній основі й залежить від способу створення підприємства (унітарне чи корпоративне). З метою уніфікації норм господарського та цивільного законодавства запропоновано й унітарні підприємства визнати суб’єктами права власності, конструюючи в їхню структуру засновника в якості вищого одноособового органа керівництва, наділеного (як і вищі органи керівництва корпоративних підприємств) компетенцією обмежувати виконавчий орган у праві розпорядження частиною майна (право господарського ведення), а решти (або всього) майна підприємства – в режимі права власності.
Based on the analysis of current legislation, the conclusion is made that legal regime for enterprises’ property can not be determined by founders on the alternative basis and depends on the way of enterprise creation (unitary or corporate). To unify economic and civil legislation norms, it has been suggested to acknowledge unitary enterprises to be subjects of property ownership by including of the founder into their structure as the highest one-person control body given the competence (like higher control bodies of corporate enterprises) to limit the right of an executive body to manage the part of property (the right of economic management) and the rest part of the property (or all property) – in the regime of property ownership.